На 97-му році життя відійшов у засвіти очільник Калуської міськрайонної станиці Братства вояків УПА.
Звістку про смерть почесного громадянина міста Калуша, лицаря ордена «За заслуги», члена ОУН та вояка УПА, очільника Калуської міськрайонної станиці Братства вояків УПА, учасника історичного клубу «Холодний Яр» Степана Петраша повідомив у фейсбуці письменник Роман Коваль
Напередодні смерті, 28 травня, пише Роман Коваль, до нього в лікарню завітав наш товариш Ігор Сметанський Степанові Петрашу вже була важко говорити. Останніми його словами були: «Україна переможе!»…
Народився Степан Петраш 14 січня 1927 р. в с. Залукві біля Галича в родині вояка УГА Миколи Петраша Під час німецької окупації навчався в Станіславській гімназії. У 1943 р. 16-річний Степан вступає до Юнацтва ОУН, проходить вишкіл і дістає підпільне псевдо «Данилко».
На початку 1944 р. Степана разом із двома товаришами направили на вишкіл до підстаршинської школи в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконував обов’язки станичного в с. Залукві. У складі місцевої боївки Данилко пройшов бойове хрещення в бою з угорськими окупантами.
Восени 1944 р. Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля с. Тязева і між селами Майданом та Вікторовом Разом з товаришем Іваном Лисаком-«Шугаєм» потрапив до спецбоївки районного референта СБ ОУН Михайла Нагнибіди-«Артима».
У спецбоївці Степан виконував особливі доручення, здебільшого пов’язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис-«Дніпрової».
11 березня 1945 р., повертаючись до рідного села, через розкритий конспіративний зв’язок Степан Петраш потрапив у засідку. І вже 22 квітня 1945 р. військовий трибунал НКВС засудив його на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.
Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працював на шахтах Воркути. Тут він став членом підпільної організації політв’язнів «Північне сяйво»”, а в 1953 р. був серед організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене Москвою.
Звільнений у жовтні 1954 року. До України зміг повернутися лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився зі Стефанією Кульчицькою підпільницею із Самбірщини, яка також 10 років каралася в таборах.
У роки незалежності Степан Петраш ініціював спорудження низки пам’ятників командирам УПА, перепоховання загиблих повстанців. Виступав перед молоддю. Написав книгу спогадів «Була собі пригодонька». Був передплатником газети «Незборима нація». Багато років жертвував на її пресфонд.
Похоронять Степана Петраша в Калуші 31 травня.
Читайте також: У Здовбиці відкрили пам'ятний знак воїнам УПА
