Суспільство

Що почитати: п’ять книжок про війну для переосмислення минулого і майбутнього

4 сер•ТСН

Райтерка видавництва бестселерів Vivat Тетяна Крисюк зібрала для вас п’ять важливих книжок про російсько-українські відносини у минулому і нині, про "спільну" культуру, "меншовартість" українських письменників, війну, яка триває понад 400 років, та повоєнне відновлення.

Люк Гардінг "Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання", видавництво Vivat23 лютого 2022 Люк Гардінг купив пляшку портвейну "Колоніст" і поспішив до оселі українського письменника Андрія Куркового. "Тінь війни вже насувалася", однак українці жартували і намагалися "не нагнітати". Путін блефував. Міжнародне співтовариство терпляче слухало довгі й однотипні промови диктатора. Та вже наступного ранку російські танки з символікою V та Z перетнули кордон України. Почалася велика війна, якій "судилося змінити світ так, як він ще ніколи не змінювався". Відносний мир, що панував у світі після падіння Берлінської стіни в 1989 року, зруйнувався.

Путін хотів "повернути" втрачену ним Україну ще від 2014 року. За його словами, українці, білоруси та росіяни походять із Київської Русі.

Колись це був "єдиний народ", але "хитавиця", спричинена Першою світовою війною, посприяла відділенню "нестабільної від природи" України "Справжня суверенність України можлива лише за умови єдності з Росією", – наполягає Путін. Сліпо вірячи у власні сили, він розпочав "спеціальну операцію", не враховувавши того, що українці давно не бачать себе разом із Росією. Це довела майже півторарічна, виснажлива, але водночас наполеглива боротьба за незалежність.

У своїй книжці британський журналіст детально розглядає передумови вторгнення, провальну політику Путіна, рішучість і згуртованість українців. Чи можна було уникнути цієї війни? Чи справді Путін хотів "денацифікувати" Україну? І чи постане кремлівський диктатор перед судом? У цій книжці багато історичних, геополітичних моментів, але достатньо щемливих і пам’ятних для кожного українця.

Віра Агеєва "За лаштунками імперії", видавництво "Віхола"Деколи люди кажуть, що українська література – це література про страждання. І це справді так, бо люди, які її творили десятками років, вважалися "меншовартісними". Були змушені писати російською,

щоб видаватися. Переслідувалися і утискалися. Росія, як і колись, так і зараз вважає українську мову штучною, вторинною щодо російської, націю несамостійною. Проте спокійно привласнює видатних українських філософів та письменників, як от Григорія Сковороду чи Миколу Гоголя (в першій половині ХІХ століття російською писав Григорій Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка, Тарас Шевченко). І тут, напевно, йдеться не про повагу до українського, а про тотальну зневагу.

У своїй книжці "За лаштунками імперії" Віра Агеєва наводить цитату лідера неокласиків Миколи Зерова "На Україні у нас вікон не прорубали, у нас паростки європейської культури промикалися всюди тисячею непомітних шпар та щілин, сприймаючися помалу, непомітно, але всіма порами соціального організму". Українці завжди тягнулися більше до Європи, ніж до "великої" Росії, яка сотнями років насаджувала в Україні свої наративи. Безумовно, це дало свої плоди, але плоди ці висять на деревах із куцим і сухим корінням. Вже у ХІХ столітті в українській літературі вівся антиколоніальний дискурс, панувало гасло "Геть від Москви!

". Український поет, прозаїк та публіцист Микола Хвильовий гостро і різко навертав українських митців на Європу, до якої вони і так тяжіли.

Опираючись на факти, листи та документи, Віра Агеєва руйнує міф про "велику російську літературу" і про те, що українська завжди була і мусить бути її меншовартісною частиною.

Сергій Корсунський "Як нації відновлюються: досвід Східної Азії", видавництво VivatУ людській історії було лише 300 років без війн. Починаючи від 3600 року до н. е., у світі відбулося близько 14 600 воєн. Найкривавішою була Друга світова, після якої Росія розривалася між "ніколи знову" і "можем повторить". І, зрештою, обрала друге, розпочавши велику війну, яка одразу вийшла за межі географічних кордонів двох країн.

Від перших днів повномасштабної війни рαшиcτи знищують міста, села, об’єкти інфраструктури, культурні пам’ятки, заповідники, економіку. Після перемоги Україні доведеться все це відновлювати, будуючи країну нового європейського зразка. Як це зробити, не втративши довіру міжнародної спільноти? Сергій Корсунський, надзвичайний і повноважний посол України в Японії,

директор Дипломатичної академії при МЗС України (2017-2020), пропонує опиратися на досвід Східної Азії.

До прикладу, післявоєнна відбудова Японії включала створення потужної промислової бази, модернізацію, інвестування з-за кордону, запровадження системи контролю якості, "яка й сьогодні становить примітну рису японської продукції", справедливу систему розподілу суспільних благ, підвищення зарплатні у зв’язку із підвищенням продуктивності праці.

Швидкий розвиток промисловості, звісно, мав і негативні наслідки. Великі компанії зростали і розширялися, малий і середній бізнес банкрутував. Трудові ресурси мігрували до міст, доходи різних верств населення ставали нерівномірними. Але надалі Японія виправила і взяла під контроль ці процеси.

У книжці "Як нації відновлюються" автор детально розбирає досвід Японії, Республіки Кореї, Китаю, В’єтнаму. Ідеальної моделі відродження не існує, бо треба враховувати національні особливості та шукати оптимальні механізми запуску промислового сектору. Та все ж є дещо, що ми точно можемо перейняти – інвестування в освіту, формування довірливих відносин між народом і урядом,

взаємовигідне партнерство, баланс між "внутрішніми" і "зовнішніми" факторами росту.

Богдан Логвиненко "Деокупація. Історії опору українців 2022", видавництво Ukraїner2014 року в побутовому мовленні українців укоренилися слова, що стали відбитком нової реальності: фейк, анексія, приліт, атака, контрнаступ, окупація, деокупація. На початку повномасштабної війни ми фактично у прямому етері проживали окупацію Київщини, Харківщини, Херсонщини, Донеччини. Під тимчасовим контролем окупантів опинилися десятки сіл і міст, де українці або чекали на звільнення, або співпрацювали із окупантами.

"Окупація – це постійний самоконтроль навіть за власною мімікою, бо будь-який підозрілий погляд росіяни та їхні колаборанти могли сприйняти вороже. Люди не виходили з дому, щоб не наражати себе на ризик", – розповідає Віталій Овчаренко, колишній ультрас ФК "Шахтар", медіакоординатор сайту "Майдан", а нині воїн.

Деокупація – це можливість повернутися до життя, послабити контроль, але також і оприлюднення того, що приховувала окупація: вбивств, катувань, зрад, мародерства. Росіяни вивозили пральні машинки,

автівки, одяг, посуд і навіть сонячні батареї. Українці, які перейшли на бік окупантів, обіймали високі посади, здавали місцевих патріотів, яких убивали або катували. Здається, що це надто несправедливо й неправильно, але війна ніколи не буває справедливою чи правильною.

До книжки "Деокупація. Історії опору 2022" увійшли репортажі, записані з тими, хто пережив окупацію і не здався. Це військові, співробітники поліції, волонтери, партизани, прості люди з понад двадцяти сіл, міст та громад України. Їхні історії пронизані болем, смутком, гумором, надією і вірою в Перемогу.

Михайло Жирохов "Зброя Перемоги", видавництво VivatНині на фронті ЗСУ використовують не лише сучасну вітчизняну, американську та європейську техніку, а й техніку радянського зразка. "Бук-М1" прийнято на озброєння радянської армії 1983 року, але він і досі актуальний. І у війні, яка триває нині, якщо судити з неофіційної інформації, саме "Буки" збивають більшість крилатих ракет". На радянських зразках авіатехніки літають наші льотчики. Штурмова авіація на Су-25, бомбардувальна – на Су-24М, розвідувальна – на Су-24МР,

військово-транспортна – на Ан-26 та Іл-76, а винищувальна – на Міг-29 та Су-27.

Однак саме повномасштабне вторгнення посприяло переходу української армії на західне озброєння. Так, наприклад, після закінчення війни основним бойовим танком ЗСУ, імовірно, стане Т-72, якщо за ленд-лізом не постачатимуться Abrams чи Leopard.

"Зброя Перемоги" – перший і найповніший довідник з озброєння та військової техніки української армії. Тут ви знайдете опис, історію та фото піхотної стрілецької зброї, артилерійського озброєння, автомобільної техніки, авіаційної техніки і озброєння, морського озброєння, трофейної техніки та зброї, яка перебуває на озброєнні ЗСУ.

Це не просто чергова книжка про війну. Це книжка про нашу реальність, виклики, досягнення і зброю, що просто зараз допомагає українській армії здобувати Перемогу.

Читайте також:

суд, Громада, Оселя, рис, Перемога

Читайте ще