Тренер Желько Любенович висловив свою думку щодо гравців збірної України, які виходили на заміну в матчі проти Грузії (0:0).
– Моя думка полягає в тому, що в першій половині проблема була зовсім не в нападниках. До них м'яч узагалі не доходив! І те, що тренер у перерві зняв обох і випустив двох інших форвардів, як на мене, було не зовсім правильним кроком.
Можливо, варто було скоригувати інші позиції. Адже ті двоє, хто вийшов у другому таймі – Яремчук і Сікан, – теж нічого суттєвого не створили, як до цього Ванат із Пономаренком. Сама структура гри була такою, що форварди опинилися фактично на голодному пайку, м'яч до них просто не доставлявся. На місці головного тренера я б дав шанс Пономаренку та Ванату проявити себе в другому таймі, а вже потім ухвалював би рішення: змінювати їх чи залишати.
– Що скажете про гравців, які вийшли на заміни?
– Скажу відверто, аби ніхто не ображався: жоден з гравців, які вийшли з лави запасних, нічого корисного в гру не привніс – ані Яремчук, ані Очеретько, ані Сікан, ані Шапаренко, ані Циганков. Абсолютно нульовий ефект від замін вийшов.
Зазвичай очікуєш, що свіжі гравці посилять тиск, додадуть гостроти, але цього разу другий тайм вийшов за змістом навіть слабшим за перший, на жаль.
– Чи чекали ви на полі Андрія Ярмоленка? Можливо, досвідчений майстер такого класу міг би якісно вплинути на перебіг гри в Тбілісі?
– Я над цим не замислювався перед грою, але Ярмоленка як футболіста я надзвичайно поважаю та ціную. Прямо дуже! Для мене він – один із найкращих гравців України за останні років 15. Його цілком можна було кидати в бій. Тим паче він був повністю свіжим, адже не грав з Угорщиною. Якщо тренери робили акцент саме на збереженні свіжості, то вихід Ярмоленка в такій ситуації був би цілком логічним і доречним.
– Якраз Ярмоленко нещодавно наздогнав Максима Шацьких за голами в чемпіонатах України, а до рекорду Андрія Шевченка в збірній залишився лише один м'яч. Чи під силу Ярмоленкові переписати історію?
– Я щиро сподіваюся, що він це зробить! Буду неймовірно радий за Андрія. Головне, щоб тренерський штаб надавав йому необхідний ігровий час і шанси на полі.
