Воїнів нагородили за мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Про це повідомляє Сумська ОВА.
Почесні відзнаки рідним загиблих воїнів вручив начальник Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» IIІ ступеня нагороджено (посмертно):
- Ігоря Тура із села Слоута Березівської громади
- Андрія Мартиненка із міста Шостки
- Сергія Особливця із села Орлівка Свеської громади
- Сергія Осмоловського із села Орлівка Свеської громади
- Андрія Янишевського із селища Вороніжа Шосткинської громади
- Андрія Пирогова із села Собича Шосткинської громади
- Вадима Куцмана із міста Шостки

Фото: Колаж Глухів.City Na Mezhi Yampil «За його добру вдачу, за невгамовний та доброзичливий характер, за його неймовірну веселу усмішку, дивлячись на яку неможливо було не усміхнутися у відповідь» – згадують про нього.
Ігор дуже любив грати в футбол, і це в нього виходило якнайкраще: були і перемоги, і медалі. Він захоплювався компʼютерами, іграми, програмами. Він міг продовжити навчання і не йти у військо, бо був студентом та й за віком було ще рано. Але він вирішив інакше, бо інакше він не міг.
У той час нашу Батьківщину вже захищав його старший брат, який був для нього прикладом у всьому – лейтенант Андрій Олегович Тур. Коли Андрій отримав поранення під час виконання бойового завдання, Ігор сам вирішив піти до ТЦК і стати до лав ЗСУ. Рідні до певного моменту нічого не знали про його наміри.
Ігор пройшов навчання, долучився до лав 79 десантної-штурмової бригади ЗСУ.
Десантником він залишиться назавжди, бо 15 грудня 2023 року захищаючи свою країну зі зброєю у руках, Ігор Олегович Тур героїчно загинув, обороняючи село Ново-Михайлівка Донецької області.
Вдома, з половинкою від серця, залишилась його мама – Ірина Олександрівна. З половинкою, бо другий син, Андрій, продовжує захищати Україну, бо ніколи не пробачить і ніколи не простить ворогу загибель брата.
Ігор Тур назавжди залишиться в пам’яті рідних та близьких 19-річним десантником-Героєм.
Він залишиться другом, якого знали всі, молодшим братом, якого буде все життя не вистачати, сином, якого ніколи не перестануть любити.
Про Андрія МартиненкаАндрій Мартиненко народився 6 листопада 1983 року в місті Шостці. Був навідником аеромобільного відділення, солдатом.

Фото: Шосткинська РВА Na Mezhi Yampil 14 березня Андрій загинув поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області. Похований 24 березня 2024 року в місті Шостці.
Інформація: Книга пам’яті Сумської області.
Про Сергія Особливця та Сергія ОсмоловськогоСолдат Сергій Особливець родом зі Свеси, він героїчно загинув 28 квітня 2024 року на Луганщині. Йому навіки 49 років.

Фото: Свеська селищна рада Na Mezhi Yampil Сергій присвятив лісовій галузі 10 років свого життя. У червні 2023 року він вирушив на фронт, щоб захищати країну в найгарячіших точках Сходу. Наприкінці березня цього року захисник отримав вогнепальне осколкове поранення та був госпіталізований. Однак уже через 2 тижні повернувся на передову, готовий захищати нашу країну. 28 квітня 2024 року Сергій загинув, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Невське Луганської області
Солдат Сергій Осмоловський проживав у Орлівці,
героя не стало 5 серпня 2023 року під час бою на Луганщині. Йому було 44 роки.

Фото: Свеська селищна рада Na Mezhi Yampil Військовий мав позивний Оса, того страшного дня він разом з товаришамиутримував одну з зайнятих позицій, у цей момент туди влучив російський снаряд. Разом з орлівчанином тоді загинув ще один військовий з Хмельницької області. Друзі та однокласники Сергія згадують його відповідальною, чесною та привітною людиною.
Інформація: Ямпіль.INFO
Про Андрія ЯнишевськогоАндрій Зіновійович народився 6 січня 1971 року, більша частина його дитинства та юність пройшла у селищі Вороніжі Шосткинського району. Хлопчик виріс у багатодітній, дружній родині. У дитинстві захоплювався спортивною боротьбою, був нагороджений похвальними грамотами. Після здобуття неповної середньої освіти працював у сфері тваринництва на місцевій фермі, потім був призваний на строкову службу. Військовий вишкіл проходив у складі прикордонних військ.

Фото: Микола Нога, міський голова Шостки Na Mezhi Yampil Після повернення додому Андрій Зіновійович почав працювати у районному відділі поліції і залишився вірним обраній професії все життя.
Колеги згадують його як працьовитого та самовідданого чоловіка: «Колектив Шосткинського районного управління поліції сумує з приводу смерті колишнього співробітника Андрія Янишевського. Він був мужньою, вольовою людиною, чесним та гідним правоохоронцем, надійним колегою та товаришем. Незважаючи на втому, Андрій завжди віддано виконував свій обовʼязок. Весь колектив схиляє голови в скорботі»
Старший прапорщик поліції, помічник інспектора дільничної поліції Андрій Янишевський виконував обов’язки водія в одному з найвідповідальніших підрозділів. Користувався високим авторитетом у колег, на нього можна було розраховувати за будь-яких обставин. У вільний від роботи час чоловік захоплювався ремонтом автомобілів, свого «залізного коня» завжди ремонтував самостійно. Дружина Анжела згадує коханого як спокійну, розмірену людину, товариську і неконфліктну. Після виходу на пенсію Андрій присвятив себе родині – працював по господарству, виховував неповнолітнього сина, з повагою та турботою ставився до рідних…
Широкомасштабне вторгнення російських окупантів кардинально змінило життя родини Янишевських.
Влітку 2023 року Андрій Зіновійович був призваний до лав ЗСУ. На фронті був відповідальним за обслуговування зенітного артилерійського відділення роти вогневої підтримки. За словами близьких, їх чоловік і батько вкрай мало розповідав про службу на фронті – не хотів засмучувати дорогих людей. Доля подарувала Янишевським 3 дні зустрічі протягом короткотривалої відпустки.
6 січня цього року рідним вдалося особисто поздоровити Андрія з Днем народження, почути знайомий голос. Наступного дня позиції Андрія зазнали атаки ворожого дрона. Молодший сержант Андрій Янишевський тривалий час вважався зниклим безвісти, а потім сім’я отримала чорну звістку про смерть рідної людини. 7 січня 2024 року наш земляк загинув на території Запорізької області, при захисті незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилося четверо дітей і четверо онуків, дружина, багато родичів і друзів, для кого смерть Героя стала особистою втратою
Інформація: Микола Нога, міський голова Шостки
Про Андрія ПироговаАндрій Пирогов був 1991 року народження, родом із села Собич на Шосткинщині.
Був третьою дитиною у родині.

Фото: Микола Нога, міський голова Шостки Na Mezhi Yampil У січні 2023 році Андрій став батьком, за весь час бачився з сином тричі, адже 8 березня 2023 року чоловік вступив до лав ЗСУ.
31 січня 2024 року солдат Андрій Пирогов при виконанні бойових завдань на Донеччині отримав множинні осколкові поранення. Помер 2 лютого 2024 року у шпиталі.
Попрощалися із Героєм 7 лютого у місті Шостці.
У Андрія Пирогова також залишились мати, дві сестри та дружина.
Інформація: Микола Нога, міський голова Шостки
Про Вадима КуцманаВадим Куцман народився 28 липня 1988 року у селищі Стара Синява, Хмельницька області. Після закінчення школи поступив до Хмельницького торгово-кулінарного ліцею і здобув професію кухаря. Професійну освіту юнак продовжив у Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 2014 році за спеціальністю «Технології виробництва і переробки продукції тваринництва». Згодом Вадим переїхав жити у Сумську область, у місто Шостку.

Фото: Старосинявська селищна рада Na Mezhi Yampil З серпня 2016 по травень 2019 року Вадим Станіславович брав участь у проведенні антитерористичної операції на Сході України,
зі зброєю в руках захищаючи суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини.
За роки служби чоловіку довелось побувати в найгарячіших точках ведення бойових дій, на території Донецької та Луганської областей. За сумлінну службу Вадим Куцман був відзначений нагородами від оперативно-тактичного угруповання «Північ».
Попереду було ціле життя, сповнене надій та прагнень. У Шостці на нього чекала кохана дружина і маленький син, родичі та вірні друзі. Але не судилося…
Після повномасштабного вторгнення рαшиcτських агресорів Вадим Станіславович добровольцем пішов до військкомату, а 18 травня був призваний на військову службу стрільцем-помічником гранатометника. Виявивши стійкість і мужність, загинув 4 липня 2022 року під час виконання бойового завдання в Луганській області.
У травні 2024 року родині вручено нагрудний знак, посвідчення та диплом «Почесний громадянин Старосинявської громади» (посмертно) Герою Вадиму Куцману.
Поховали захисника України 11 липня 2022 року в місті Шостці.
Інформація: Старосинявська селищна рада