Зміна імені - юридична процедура, на яку дитина має право, а батьківський дозвіл не завжди потрібний. В Україні це питання врегульоване законом, проте крім самої можливості, існують й певні обмеження. Поняття «Ім’я» в Україні охоплює три складові: прізвище, власне ім’я та по батькові. Особа, досягнувши 16-річного віку, вправі на власний розсуд змінювати будь-яку із його частин. Наприклад, Артем може стати Миколою, а Віталійович – Сергійовичем. Підліткам віком від 14 до 16 років така процедура також доступна, але для її здійснення потрібна згода обох батьків або опікунів. У деяких випадках достатньо дозволу й одного з батьків, якщо інший: - помер; - визнаний безвісти зниклим чи померлим; - є недієздатним або обмежено дієздатним; - позбавлений батьківських прав; - або якщо його дані вилучено з актового запису про народження дитини; - або якщо внесення даних про нього було здійснено на підставі заяви матері. Так, за 8 місяців 2025 року фахівці Східної юстиції видали 838 свідоцтв про зміну імені, з цікавого: - на Харківщині - 344 (Діана забажала іменуватися Айзою,
а Олег - Інарі); - на Полтавщині - 242 (по батькові Фаритович змінено на по матері Людмилович); - на Чернігівщині – 140 (Івана тепер кличуть Арті, а Ірину - Ія); - на Сумщині - 97 (Вадим став Вадімасом, а Лаура - Ларисою); - на Донеччині – 15 (Борисівна стала Олександрівною, а Людмила – Мілою). Однак не кожен може змінити ім’я безперешкодно. Відмова у такій послузі можлива у разі: - відкритого кримінального провадження щодо заявника або перебування під адміністративним наглядом; - наявної непогашеної чи незнятої судимості; - запиту від іноземних правоохоронних органів про розшук заявника; - надання неправдивих даних при подачі документів. Варто зазначати, що обмежень у кількості проведених змін імені особою законодавством не встановлено. А у зв’язку з дією воєнного стану цю послугу можна отримати в будь-якому відділі ДРАЦС, незалежно від місця проживання заявника.