Наприкінці січня мешканець Шостки, проїжджаючи через Слоут, помітив на узбіччі збиту косулю. Чоловік не залишив тварину помирати на дорозі — забрав її та почав шукати допомоги. Так інформація потрапила до шосткинської волонтерки Тетяни Піскурьової.
“Вони прислали мені відео, я подивилася одразу розбудила Рустама Гергеновича (ветлікар). Цце була субота, я пам’ятаю, бо в неділю він не працював, і йому довелося вийти на роботу, бо інших варіантів не було. І ми привезли ту козу. Він спочатку сказав, що якщо у неї перелом щелепи, то шансів там взагалі нема ніяких. А якщо там просто забій, чи гематома, то жити буде. Ну, слава Богу, все не так було страшно Звичайно ж від удару була гематома, була розсічена губа. Вона не вставала. Рустам прописав лікування. Ми тоді зібрали кошти, оплатили все. Я відзвітувала в соцмережах”, – розповідає Тетяна Піскурьова.
Косулю до себе забрала родина, яка її і знайшла і за чіткими вказівками ветеринарного лікаря її лікували.
“Їй кололи уколи. Перші п’ять днів вона прекрасно давалась колоть, тому що, мабуть, розуміла, їй ставало легше. Вона ж не вставала, жила у хаті у людей, які її забрали з дороги, врятували. Вони взяли на себе цю місію, тому що в мене її поселити зовсім було ніде. Серед собак же не поселиш. А найбільша заслуга в тому, що вона вижила, це, звичайно, Олі з Сергієм. Вони і возилися з нею, годували з рук”, – згадує волонтерка.
Тварина почала вже самостійно їсти, і родина разом з волонтеркою почала шукати варіанти, як повернути косулю в природні середовище у вільне життя. Спочатку розглядали можливість відвезти її в зоопарк у Мену, навіть був підприємець, який давав кошти на пальне аби тварину доставити до місця призначення. Але потім було ухвалене рішення відвезти її на те місце, де знайшли.
“Ми написали майстрам Деревянко, які вихожують теж таких косуль, які попали у біду. І вони розпитали все у нас, ми розказали. І вони сказали, що випустіть її краще на місце проживання, вона там знайде свою стаю, сімʼю, родину”.
Вчора, 5 лютого косуля опинилася в рідному природному середовищі.
“Спочатку вона розгубилася, дивилась по сторонам, ходила-ходила, а потім уже, я думаю, вона прекрасно згадала свою територію і пішла в ліс. Я ще раз дякую Сергію з Олею, а також кожному небайдужому, хто долучився до спасіння нашої підопічної. І, звичайно, ж нашому лікарю Рустаму Гургеновичу, який правильно підібрав лікування, який правильно поставив діагноз і ми маємо Ще одне врятоване життя”
