У Сумах відбулася акція на підтримку зниклих безвісти і полонених військовослужбовців. Поблизу фонтану «Садко» зібралися члени родин захисників із прапорами і фотографіями тих, на кого чекають. «Пам'ятаю, 4 травня, перед тим, як виходив на завдання. Він подзвонив мені рано вранці, повідомив, що вони йдуть на завдання. На душі у нього було неспокійно. Я вже тоді зрозуміла, що щось не так з ним. Він сказав почекати три дні, поки відзвониться. Ці три дні були важкими. Через три дні я знайшла на російських сайтах список тих, хто потрапив у полон», — розповідає Маргарита Красій.
Жінка з 2022 року чекає на свого чоловіка. Говорить: Олександр зник у травні на Луганщині. Маргарита ділиться: знає, що чоловік живий і в полоні, має проблеми зі здоров'ям, втратив багато ваги. Весь цей час Маргарита їздить у госпіталі і на обміни полонених.
«Моєму чоловіку вже 59 років. Тяжке поранення було в голову. Чекаємо, сподіваюсь, що колись росіяни його повернуть. Ці акції дають нагадування, щоб наші структури не забували, що є люди, які в полоні, і за них треба боротися. Мало зусиль вони докладають.
Якби їхні діти там були, це вирішувалося б дуже швидко», — додає вона.
Світлана Молошна чекає на двох рідних людей: чоловіка і брата.
«Територія окупована, де зникли вони. Молошний Сергій і Пискун Віталій. Чекаємо, сподіваємося, що живі. Чекаємо рік і півроку, трохи більше. Привертаємо увагу суспільства, щоб вони не були забуті, а ми чекаємо, сподіваємося, що побачимо живими».
Вікторія Борисенко розповідає: на такій акції — утретє. Вона чекає на повернення батька Сергія Савенка, який зник безвісти 21 грудня 2025 року в Донецькій області.
«Загалом нічого не чутно, і взагалі ніяких новин, тому шукаємо, віримо, боремось». Мені дає сили віра, що мій батько повернеться додому, його обміняють. Я буду дуже щаслива бачити його, і він побачить своїх майбутніх онуків«, — каже вона.
Наталія чекає на сина Дениса Штаня. Жінка ділиться: про те, що він в російському полоні, дізналася з відео у Фейсбуці.
«Він проходив строкову службу в місті Маріуполі. Йому залишалося три місяці послужити, але почалася війна, і так він потрапив у полон. Вже майже 5 років ми не знаємо, де він. З їхньої частини майже не міняють, їх прирівняли до «Азову». Виходимо на кожну акцію, їздимо в Київ, але все марно. Чекаємо обміну, можливо, попадемо на обмін», — ділиться Наталія Штань.
Акція тривала близько години. Родини зниклих безвісти і військовополонених збиратимуться знову, говорить Наталія Штань, аби привертати увагу до їхньої долі та не дозволяти суспільству забувати про тих, хто досі не повернувся додому.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
