Їх проїзду чекали всі: керівники підрозділів, чиї підлеглі мали ось-ось повернутися, колеги, друзі, рідні. Але найбільше чекала і раділа близькій зустрічі дітвора.
Вони зустрічали автобуси та автівки радісним блиском бистрих оченят, схвильованими вигуками, квітами та кольоровими кульками. «Тато, тато приїхав!» - гукав маленький хлопчик, сидячи на маминих руках, і молода жінка крадькома витирала радісні сльози. Найперше, що зустріло прибулих правоохоронців – гарячі обійми рідних людей: дітей, дружин, батьків, братів і сестер. Звичайно, не залишались осторонь колеги та друзі.
Начальник УМВС Сумської області Анатолій Річкаль, спостерігаючи за цією зустріччю, не поспішав з шикуванням: розумів, що людям потрібен час оговтатись і зібратися. Однак після стройового огляду зауважує: «Особовий склад прибув майже виснажений тими умовами, в яких доводиться нести службу: не один раз потрапляли під обстрілів і «градів», і іншої зброї. Однак люди вже прибули додому, я думаю, що особовий склад достойно виконав свої службові завдання, а тому отримує відпочинок, і знову – до роботи.»
Самі бійці говорять, що, незважаючи на вкрай складні умови служби, вони готові знову їхати на схід, аби лише батьківська земля та діточки ніколи не відчули, що таке війна.
СЗГ УМВС України в Сумській області
