Суми

Охтирщині є чим пишатися

5 бер•Істина нова

У директорське крісло Зубко сів понад 20 літ тому. Відтоді приватне господарство «Комишанське» із «гидкого каченяти» перетворилося на птаха високого польоту. Село стало мов писанка, а господарство мов дзвін!

Нещодавно вкотре довелося побувати в Комишах і що відразу кинулося в очі: в центрі на стовпі солідний динамік. Тут увесь день і вечір гомонить перша програма українського радіо. Дозвольте спитати: де ще у наших селах почуєш українське радіо? – Майже ніде.

Перед моїм приїздом сільський будинок культури був вщент заповнений людьми. Що привело їх сюди? Директор, як і в старі часи, виступив із річним звітом перед односельчанами. Було що сказати Володимиру Івановичу. Минулий рік видався врожайним – зернові вродили більш ніж на 40 ц, цукрові буряки – більш ніж по 500 ц з га. Дозвольте спитати: де ще проходять звітні збори з такою масою людей? Крім Комишів, мабуть, ніде.

Зима показувала свій характер – з вітрами, снігами. Он скілько його насипало на ланах. Від Карпилівки до Малої Павлівки все було біле. По коліна снігу.

А час на баских конях вже мчить селян до тієї пори,

коли треба виходити в поле. Отож, зараз працівники клопочуться в основному на машинних дворах та зернових складах. Робота відповідальна: треба подбати про збереження посівного матеріалу та підготувати техніку до весни.

Торік переробили все збіжжя, очистили його, довели до потрібних кондицій. Нині слідкують про збереження зерна у ворохах. Ви подивіться, які тут склади. Ніде на Охтирщині таких немає. Не перебільшую. Любо глянути на ці велетенські приміщення. От кому давно б присвоїти звання Героя України. Щось мов би не помічають заслуги депутата обласної ради, Заслуженого працівника сільського господарства Володимира Івановича Зубка, - сина колишнього механізатора Івана Івановича.

- Торішній урожай дався нам нелегко, - звітуючи, говорив Зубко. – Тому кожен кілограм його на вагу золота.

Директор високо цінує свій згуртований колектив. А він немалий – більше півтисячі трудівників.

У тракторних бригадах (а їх тут аж чотири) вишикувалась техніка.

Тепер вона потужна, є й імпортні комбайни. Змінилося покоління людей, але стосунки з полем залишаються міцними.

Володимир Іванович талановитий керівник і вмілий організатор.

Котрась із жінок із Карпилівки каже: «Якби не було Зубка, давно б наше село пропало. І ферми прекрасні, і люди гордяться тим, що попався такий керівник.

Директор у звіті не нахвалиться своїми спеціалістами, котрі є ніби його правою рукою, проходили, як кажуть через серце керівника.

З перспективою на завтрашній день говорив Зубко. Засіяли восени великий озимий клин – більше двох тисяч гектар. Під надійною білою ковдрою знаходиться пшениця, якби дав Бог, такою й збереглася до весни.

А як дбають в господарстві про тваринництво: подумайте, тільки дійне стадо налічує понад 1300 корів. Кожного дня з ферм відправляються десятки тонн молока. Щоб мати його стільки, слід заготовляти вдосталь кормів. У Комишах силос і сінаж є, навіть перехідні. Гляньте тільки, якими висококалорійними кормами годують корів. Ще ж і молодняка великої рогатої худоби чимало, а також свиней. Завдяки цьому створюються нові робочі місця. Усе, як у добрих господарів. Якщо порівняти з деякими господарствами району, то це небо і земля.

Ну як тут не засумуєш, що й досі Зубко не Герой України. Він любить і поважає своїх людей - робочих та пенсіонерів.

А ще, ні для кого не секрет, обожнює коней. Їх зараз налічується більше 200 голів. З кіньми надійніше. Глянеш – там кінь везе фураж на ферму, а то й додому змелену дерть.

Як їде директор на Карпилівку, обов’язково гляне в бік фруктового саду, молодий сад, а вже порадував урожаєм.

Не обійшлося в розмові про нинішню, неоголошену війну. Російський агресор скаженіє: йому не подобається, що Україна самостійна. Наша держава прагне до Євросоюзу, а Путін ніяк не хоче її там бачити. От і вмирають наші хлопці на полях донецьких…

Під орудою Зубка дитячий садок і школа. Він ніколи не лишає і культурне вогнище. Саме самодіяльні артисти дали такий змістовний концерт після закінчення звіту Володимира Івановича Зубка.

Андрій Міщенко, член НСЖ України

Істина нова

Читайте ще