Напередодні 8 Березня, коли весна починає вступати у свої права, а прекрасна половина людства готується приймати вітання, у «Сумщині» - прем’єра рубрики.
Яким є призначення сучасної жінки? Де черпати сили і натхнення? Наскільки важливо бути професійно реалізованою? Про це та інше ми говоримо з нашою першою гостею, успішним практичним психологом, щасливою дружиною, мамою і просто красивою жінкою Сніжаною КЛОЧКО.
- Сніжано, думаю, не помилюсь, якщо скажу, що Ви справляєте враження дуже «сонячної», легкої і водночас мудрої людини. У чому першоджерела такого позитивного ставлення до життя?
- Напевне, у дитинстві. Я дуже вдячна своїм батькам, які, незважаючи на тогочасні труднощі, намагались дати нам із сестрою гарну освіту, прищепили звичку працювати над собою. Ще школяркою я відвідувала безліч гуртків, активно займалась спортом, хореографією.
Сама я сумчанка, навчалась у 25-й школі. Все дитинство мріяла бути лікарем, тож вступила до медичного коледжу. А згодом - до нашого Сумського педагогічного інституту, який потім став університетом, на факультет історії та практичної психології.
І сталось так, що психологія мене просто захопила, це було щось досить нове, цікаве.
Після вишу я почала працювати психологом, але не в школі, а в лікувальному закладі. Тож моя мрія зцілювати людей все ж здійснилась, хай і дещо по-іншому, ніж думалось. У професії постійно розвиваюсь, відвідую тренінги, читаю професійну літературу. Нині завершую навчання у Київській школі психотерапії за напрямком сімейної системної психології. Охоче ділюсь набутими знаннями та досвідом з іншими. Так, під час проведення у Сумах міжнародної конференції проводила майстер-клас.
- Наскільки загалом для Вас важливою є професійна реалізація?
Спілкуватись з колегами завжди цікаво: з практичним психологом Вікторією РАТЄЄВОЮ
- Головне – займатись улюбленою справою, яка приносить і задоволення, і результат. У нашому Центрі медичної психології я працюю як системно-сімейний психолог. Тобто проблему конкретної людини розглядаю через призму її родинних стосунків. Приймаю і подружжя, і молоді пари, які планують одружитися, і дітей.
Нині, коли ситуація у державі особливо складна, у людей накопичуються стреси,
і до психологів вони звертаються досить часто. До речі, співпрацюємо з військкоматом, надаємо підтримку бійцям, які повертаються зі Сходу, їхнім родичам та сім’ям загиблих.
Хочу підкреслити, що я не виписую рецепти щастя, а намагаюсь дати своїм клієнтам вудку замість риби. Через спеціальні методики ми разом знаходимо корінь проблеми та, відповідно, окреслюємо шляхи її вирішення. І коли людина починає змінювати своє життя на краще – це для мене справжня нагорода.
- А з якими проблемами найчастіше звертаються сумчани?
- Найбільша з них – це відсутність взаєморозуміння у родині. І, здавалось би, частіше приходять молоді пари першого-п’ятого року подружнього життя, але у них насправді все не так драматично, просто стосунки ще емоційно-вибухові. А ось одна із найскладніших категорій – жінки віком 50-60 років, вони особливо гостро переживають негаразди у сім’ї та потребують надзвичайно бережного ставлення.
Бувають певною мірою і курйозні випадки. Пригадую, на прийом прийшла сімейна пара, і дружина повідомила, що зраджує чоловікові, причому з подробицями. Згодом виявилось,
що таким чином вона хотіла йому помститися… Словом, кожен випадок вимагає особливого, зваженого підходу.
- А якими є Ваші особисті секрети сімейної злагоди?
Микола і Сніжана КЛОЧКИ
- З майбутнім чоловіком ми познайомилися ще під час навчання у педагогічному університеті, він був студентом факультету історії та правознавства (чоловік Сніжани – голова Сумської облдержадміністрації Микола Клочко – від ред.). А вже набагато пізніше, після закінчення вишу, сталось так, що ми подивились одне на одного зовсім іншими очима.
Він надзвичайно цікава людина, яскрава особистість. Вже тоді імпонували його вміння планувати час, ставити цілі й досягати їх. У Миколи прекрасні батьки, до речі, від мами, яка вже перейшла у вічність, – його комунікабельність, здатність знаходити спільну мову з абсолютно різними людьми. Мене захопила широта його світогляду, різнобічність інтересів. Він закінчив музичну школу по класу скрипки, водночас завжди займався спортом. Викликає повагу і його постійне прагнення вчитися, розвиватися.
Нашому сину Платону вже сім років, і тато для нього – справжній приклад для наслідування.
Дбаємо, до речі, не лише про здоров’я та освіту дитини, а й про духовний розвиток, відвідуємо церкву, прищеплюємо християнські цінності. Наш тато часто цитує Біблію, де знаходить відповіді на багато важливих запитань.
З одного боку, у нашій родині панує демократія – так, чоловік завжди підтримує мене у прагненні самореалізації. З іншого боку, є чітке розуміння того, що саме він – глава сім’ї, за ним останнє слово. У гармонійній родині не місце конкуренції.
«Парафія» жінки, як берегині домашнього вогнища, – створення затишку, атмосфери миру та спокою, згладжування «гострих кутів», підтримка сімейних традицій. Знаєте, якщо все робити з любов’ю, то й побутові справи не обтяжують. Скажімо, у нашій родині кулінарні вподобання у всіх різні. Син любить страви з вермішелі, я - сир та овочі, а чоловіку найбільше смакує запечене м’ясо – тож просто готую кожному за смаком.
- Наші читачки можуть задати слушне запитання – а де взяти на все час і, головне, натхнення та енергію?
- Все залежить від бажання – тоді й свій день можна організувати таким чином, аби встигнути дати всьому лад і,
звичайно, не забути про себе. Звичайно, жінка черпає натхнення у гармонійних стосунках з коханою людиною. Невичерпне джерело для всіх нас – природа. Я мрію, що з часом наші люди перестануть засмічувати навколишнє середовище, що чистими будуть не лише домівки, а й під’їзди, дитячі майданчики.
Прогулянки на свіжому повітрі, катання з дитиною на санчатах, лижах – активний відпочинок завжди додає сил та енергії. Пригадую, скільки задоволення я отримувала від handmade – займалась декупажем, квілінгом (вироби зі смужок паперу). Слухаю гарну музику, подобаються українські виконавці, наприклад, Святослав Вакарчук. Люблю спорт, намагаюсь підтримувати гарну форму, регулярно відвідую тренування з фітнесу.
- Коли Ваш чоловік очолив обласну раду, а потім і адміністрацію, це вплинуло на життя родини?
- Звичайно. Микола чудовий батько, він і зараз намагається приділяти Платону увагу, але все-таки колосальна зайнятість вносить свої корективи. Його посада – це перш за все величезна відповідальність перед людьми, у нього багато планів щодо розвитку області, він живе цим, і я,
як дружина, просто намагаюсь його підтримати, не обтяжувати якимись побутовими проблемами, у нечасті хвилини перепочинку порадувати успіхами сина, розважити. Інколи, коли просто йдемо вулицею, його постійно зупиняють люди, спілкуються. Я кажу жартома, що наступного разу гуляти підемо у чисте поле, але насправді розумію всю важливість його роботи.
- Сніжано, і все-таки у чому він – головний секрет щастя?
- Знаєте, коли часто кажуть – у коханні, дітях, мені це здається дещо банальним. У когось не склалось особисте життя, в когось немає дітей – але ці люди, попри все, мають і можуть бути щасливими. Я вважаю, щастя у тому, щоб бути джерелом добра і любові. Щоб допомагати іншим, хай по краплинці, але змінюючи на краще цей світ.
Сьогодні такий важкий час, і, коли страждають люди, гинуть наші хлопці, серце не може не боліти. Але, разом з тим, ми не занурюємось у скорботу, а діємо на благо своєї країни, своїх земляків. Хтось плете маскувальні сітки, хтось формує гуманітарні вантажі чи готує продуктові набори…
Доброчинність може стати способом життя. Переселенці, бійці, їхні родини, діти-сироти – так багато людей, яким ми можемо віддати часточку себе. Знаєте, як сказано у Біблії: «Блаженніше давати, аніж брати». І коли служиш іншим, стреси і депресії відступають.
І напередодні 8 Березня я від усього серця бажаю нашим чудовим жінкам бути щасливими, наповненими гармонією, радістю, бути джерелом творення, милосердя, добра і світла. І хай у кожному серці, домі, у всій країні панують мир, злагода, добробут!
Спілкувалась Ірина ВЕРТІКОВА
Фото Володимира КОВАЛЕНКА та з сімейного архіву
