Акція матеріальної підтримки наших військовослужбовців військової частини А 0563, які постраждали під час мінометного обстрілу у селі Водяне неподалік Донецького аеропорту, триває! Це, мабуть, символічно, що саме 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, за сприяння волонтера Павла Лисенка, ми зустрілися з батьком тяжко пораненого бійця Діми – Олександром Яковичем Середою та у телефонному режимі поспілкувалися з командиром спеціалізованої групи інженерного полку , яка потрапила під мінометний обстріл, капітаном Павлом Олексійовичем Гавриловим. Батько провідував Діму у госпіталі і прийшов передати нам перші слова свого сина після реанімації: «Тато, мене врятував Юра Коритнік. Якби не він, то мене б уже не було…» Ми об’єднали в одну картину розповіді Діми та капітана Гаврилова про той кривавий вечір підступного мінометного обстрілу розташування наших бійців. Це сталося 25 травня. Виконавши бойове завдання по мінуванню передової лінії оборони, хлопці повернулися у село Водяне, де розміщувалися у покинутій сільській хаті та літній кухні. Посеред подвір’я вирили лише рів для укриття,
бо зробити бліндаж там не було можливості. Бійці познімали тяжку екіпіровку, приготувалися до відпочинку. Охорону ніс парний патруль. О 23 годині 45 хвилин більшість уже спала, хтось був на мобільному зв’язку, троє сиділо за столом, а Діма Середа відійшов неподалік готувати хлопцям сніданок. Аж тут почався мінометний обстріл. Перший вибух стався від бійця за 3-4 метри. Діма пам’ятає і ніколи не забуде той яскравий спалах перед очима… Впав, як підкошений. У стані больового шоку хотів повзти, але не зміг… Юру Коритніка , що був на вулиці, оглушило вибуховою хвилею , але, на щастя, він почув крик і кинувся шукати Діму. Знайшов закривавленого товариша, почав витягати із небезпечної зони… І треба ж такого повороту, коли вже в хаті пораненого поклали на стіл для надання першої невідкладної допомоги, саме сюди вцілила міна. На Діму сипалася штукатурка, падали уламки. У такому пеклі запросто може спрацювати інстинкт самозбереження, але Юра не покинув товариша. Аж тут і капітан Павло Гаврилов підоспів з Терещенком , Сорочинським і Вербицьким. Добре, що поряд у будівлі був медсанбат,
прибігли медики, які під щільним мінометним обстрілом рятували бійця від втрати крові. Юру Коритніка тяжко контузило. Але він, за словами командира Гаврилова, витяг із небезпечної зони ще якогось солдата зв’язківця з іншого підрозділу. «Коли я після першого вибуху вискочив на вулицю, спершу дав команду «Яма!» (значить усім «в укриття!»). Побачив Юру біля закривавленого Діми. У нього сильно кровоточили права нога, живіт, обличчя … Потім військовий лікар говорив, що життя Діми під обстрілом вирішували хвилини. Дійсно, якби не Юра… Інший міг би розгубитися, злякатися. Поранених через три години вивезли до лікарні Червоноармійська, потім у шпиталь Дніпропетровська. Діма переніс уже шосту операцію, від нього не відходить мама Лідія Олексіївна. Юру Коритніка літаком відправили до Київського військового шпиталю. Поряд із ним дружина Вікторія, яка дуже переживає за стан чоловіка. Хоча й ставлять лікарі Юрі уже втішний діагноз: контузія середньої тяжкості, та він чомусь час від часу втрачає свідомість. Чи знає Юрій Коритнік, що для нас, його земляків, він Герой! Ціною власного життя під мінометним обстрілом без вагань врятував земляка-товариша і незнайомого солдата зв’язківця… Хіба цей подвиг не вартий уваги Міністерства оборони України?!
Як і подвиг тяжко пораненого 25- річного Діми Середи, який уже втретє виконує небезпечні бойові завдання у зоні АТО. Як і подвиг капітана Павла Гаврилова, котрий у тій ситуації зробив усе можливе задля збереження життя своїх підлеглих. Його «партизанський загін», як вони себе називають, завжди успішно виконував бойові завдання у найскладніших ситуаціях! Тієї зловісної ночі всі отримали контузії різної тяжкості . Але той «ніж у спину» означає, що вороги боїться наших вояків! НАШИХ МІНЕРІВ ОБСТРІЛЮВАЛИ ПРИЦІЛЬНО! У селі Водяне стояли різні підрозділи – піхота, медики... Але годинний мінометний обстріл саме по розташуванню наших військових – саперів був точно скоректованим. Били прицільно 12 разів. Швидше за все, коректувальник вогню був десь зовсім поряд. Там передова лінія оборони, там завжди небезпечно… Та попри все: «Свої задачі ми виконуємо і завжди будемо виконувати! Хлопці у нас всі з Охтирщини, земляки, і ми один за одного стоїмо до кінця! Ми всі переживаємо за Дімона, він у нас самий молодий , але один із кращих бійців. І йому, і Юрі Коритніку допоможемо швидше одужати!
Ми їх не покинемо! Нехай тримаються їхні батьки і родини! Пишаюся, що служу поряд із такими мужніми хлопцями і схиляюся перед ними всіма! »,- завершив телефонну розмову капітан Павло Гаврилов. ДЯКУЄМО ЗА ДОПОМОГУ! Олександр Якович Середа від імені родин бійців, постраждалих під час мінометного обстрілу, висловлює щиру подяку за надану матеріальну допомогу всім волонтерам, небайдужим людям, працівникам ТОВ «ОМПК «Славія», ТОВ ОБТК « Оптіма», ТОВ «Літос», ФГ «Лутищанська слобода», ТОВ «Водоторгприлад», ДП «Водоочистка», ПП «Славна – 2011», ПП «Авалс -2011» , ТОВ «Природа –сервіс», профспілковому комітету, цехкому та трудовим колективам НГВУ «Охтирканафтогаз». Кожна додаткова копійка пришвидшить одужання і реабілітації бійців! ПІДТРИМАЄМО СВОЇХ ГЕРОЇВ! Кошти на лікування бійців можна перерахувати на картки «Приватбанку»: №4149497827349533 на ім’я Середа Лідія Олексіївна; №5211537433332009 на ім’я Коритнік Вікторія Віталіївна Записала Яна Андропова
