Наш земляк Анатолій Чиж, доброволець 30-ї бригади 3 батальйону розвідвзводу, перебуваючи останній день у відпустці, з невідомих причин з 4-го на 5-е березня покінчив життя самогубством. Ця страшна звістка у понеділок 7-го березня ввела колектив нашої редакції у ступор і стала шоком. Може, то якась помилка , сподівалися ми до останнього. Мозок відмовлявся повірити в те, що людини, яка все життя боролася за своє місце під сонцем, оптимістично налаштованої та сповненої планів на майбутнє, вже немає серед нас. 2-го березня у нашому часопису про Толика Чижа вийшла стаття «Форму для розвідника шукали всією Охтиркою». Цього ж дня він телефонував до нашої редакції: «Привіт! Дякую за статтю. Мені хлопці вже дзвонили з Охтирки, сказали, що вийшла. Я вже і сам прочитав в Інтернеті. Класно, що правдиво написали, як я і просив, про того прапорщика, що знущається над солдатами. А я оце зараз у Харкові гуляю з племінницею. Десь завтра-післязавтра треба виїжджати у частину…». « Ну ти , Чижику, не пропадай! Як вийде все з переводом , обізвись до нас». «Обов’язково!
До зв’язку!»…
Настрій тоді у Толика був чудовий. До цього ми з ним спілкувалися у редакції багато про що, взагалі про життя, про плани на майбутнє. Він був тоді у відпустці. Говорив, що оформляє документи про перевід в одну з військових частин міста Охтирка. У подальшому, по закінченню служби в ЗСУ, мріяв поїхати на заробітки до Польщі, щоб полегшити життя своєї бабусі, яка замінила йому батьків, придбати власне житло, створити міцну сім’ю на все життя. Його весь час оточували друзі, а коли ми з ним розмовляли, то вони постійно телефонували. За кілька днів до трагедії Толик їздив до Харківського шпиталю по якісь довідки. Признався, що до цього на передовій нетверезі «товариші» розтрощили йому носа, тож прийшлося робити ринопластику. Командування бригади дуже просило Анатолія Чижа ніде не розголошувати цей випадок. Швидше за все тому й відпустку після лікування надали. Видно, що там не все гаразд із дисципліною. Сам Анатолій Чиж, як підтвердили в Охтирському військкоматі, у зловживанні спиртними напоями ніколи не був помічений. Добрий, щирий і безхитрісний хлопець,
патріот своєї країни, доброволець ЗСУ… Він ніколи більше не побачить сонця, ніколи не посміхнеться ріднесенькій бабусі, друзям, товаришам… Чому так сталося з військовослужбовцем на злеті мрій і планів на майбутнє? Говорять, що у посмертній записці він прохав речі віддати брату, а у доведенні до самогубства звинуватити - прапорщика. Чи проведуть правоохоронці повноцінне розслідування для з’ясування істинних причин цього фатального кроку? Якщо насправді така записка існувала, то цією справою має зацікавитися військова прокуратура! Є у КК така стаття: «доведення до самогубства». Звичайно, для вищих зацікавлених ешелонів легше це діло зам’яти, але справедливість і совість ще ніхто не відміняв!
7-го березня разом із Анатолієм Чижом поховали і таємницю його смерті. Поки що таємницю…
Царство йому небесне, земля пухом і світла пам’ять!
Колектив редакції газети «Істина нова»
