З настанням погожих весняних днів добрі господарі приводять до ладу свої домогосподарства: причепурюють помешкання, садиби, прибирають біля дворів. Одним словом, наводиться порядок після осінньо-зимового періоду накопичення сміття, побутових відходів та іншого непотребу. Прибране сміття інколи спалюється, проте в більшості випадків – вивозиться. А везуть його жителі, в тому числі й Липової Долини, хто куди: одні – на сміттєзвалище, що знаходиться обабіч шляху Липова Долина - Русанівка, інші - вивозять і висипають у лісових масивах. І потопають наші лісосмуги, узбіччя доріг у смітті. «Де ж у людей совість? Зробили смітник майже на центральній дорозі, до шляху залишилось трохи більше 10 -15 метрів», - скаржився в редакції калінінський сільський голова В.М.Нестеренко. Мова йде про місце, котре у народі звикли називати «там, де стояли поляки», - територію Калінінської сільської ради. Так от, саме там, зі слів Віктора Михайловича, восени минулого року таке стихійне сміттєзвалище вже було прибране. Залучили трактор одного з комунальних підприємств районного центру,
розчистили територію, навіть на в’їзді зробили невелику канаву, щоб не заїжджали машинами, та звалище знову «розрослося». «Не можна під’їхати ближче – підійдемо», - напевно таким принципом керуються ті, хто, не дивлячись, що територія була прибрана, знову і знову несуть непотріб. «Проїжджаючи кожного дня мимо цього місця та спостерігаючи, що сміття з’являється знов і знов - опускаються руки», - говорить сільський голова. Чималою є територія, де знайшли «останній притулок» купи різноманітних пляшок, порожніх банок з-під пива, каністр з-під рідкого прального порошку для автоматичних пральних машин та багато іншого. Пакунки з побутовими відходами демонстративно викинуті метрів за два від дороги, щоб далі не йти… Побувавши там, склалося враження, що трапилася аварія автомобіля, з причепа якого увесь цей мотлох і висипався. Та, поглянувши на сміття ближче, бачиш, що вивезли його мешканці райцентру: красномовно розповідають про це й підписані учнівські зошити. Пакети, поламані дитячі іграшки, мішки заполонили територію, і простягнулося все це на кілька десятків метрів. А напроти звалища, через дорогу – доглянуті поля, навкруги – гарна природа… Питання захаращення лісосмуг з кожним роком набуває все більшої гостроти. Ось і по дорозі до Галаївця якийсь «добрий господар» за метр від дороги (склалося враження, що на ходу, відчинивши двері автомобіля) викинув речі, вже непотрібні для вжитку й різний мотлох. І якщо оглянутись довкола, то таке на кожному кроці! Селище і села завжди виглядають причепуреними – чисті вулиці, території біля установ, квітники, а поза їх межами... Сміття всюди, ми живемо і потопаємо у ньому. Хтось говорив, що засміченість природи - це результат засміченості людської свідомості. Можливо це дійсно так? Наталія Шутько
