Родина Харченків із трьома малолітніми дітьми вимушені тулитися у холодній хаті на Тростянеччині.
Стеля осипається. Уночі буквально заїдають миші. Їхніми норами просякнута вся хата. Діти постійно хворіють
вимушена переселенка Валентина Харченко
Коридорчик два на два метри – це єдине місце на весь будинок, де більш-менш безпечно, не капає на голову та можна обігріти. У таких умовах Валентина, її чоловік та троє дітей живуть уже третій місяць. Самі – переселенці з Донеччини, більше року тому втекли до Сум. Коли ж голова села Буймер Тростянецького району запропонував їм соціальне житло, погодилися переїхати до села.
Сільський голова сказав, тиждень поживете в цій хаті, а ми доробимо ремонт в іншому будинку, і ви туди переїдете. Але ремонт затягнувся, і голова вирішив нас лишити в цій хаті, що валиться на очах. Я боюся, що коли ми спатимемо, стеля впаде на моїх дітей
Валентина Харченко
Жінка каже, голова навмисно заманив їх у село, аби не закрилася місцева школа. Про те, що зацікавлений у нових мешканцях, не заперечує й сам керманич села Буймер.
Після випускного у 2015 році в нас лишилося 17 учнів, а за постановою Кабміна, таку школу мали б закрити, де немає 25 чоловік. Тому ми зробили програму соціального житла і запросили багатодітні родини на постійне місце проживання. Надали їх будинки безкоштовно на 5 років
Буймерівський сільський голова Микола Комишанський
На виконання програми у цьому році село має пів мільйона гривень.Так уже вдалося запросити у село 6 багатодітних родин. Вони поповнили Буймерівську школу на 19 діток. Це убезпечило її від закриття мінімум на 3 роки.
Голова показав будинок, у який запросив Харченків.Досі не готова веранда та не підведене опалення. Голова каже, гальмує все бюрократія, адже гроші надходять у сільраду частинами. Тож чекає наступного траншу, аби завершити ремонт до великих морозів.
