Сумчанка Олена Борозенець зіграла головну роль у фільмі «Інфоголік», який став одним з лідерів українського прокату.
Ми поговорили з Оленою про її непростий шлях до успіху, про те, що таке акторська робота і про подальші кінематографічні плани.
– Зараз «Інфоголік» показують у Сумах. Які у вас відчуття, що фільм з вами дивляться у рідному місті? Чи були вже якісь відгуки? Чи дивилися фільм ваші близькі?
– Як тільки почали показувати трейлер фільму по всій Україні, в тому числі і у Сумах, почали писати знайомі, друзі. Авжеж, мені дуже приємно приймати привітання. І батьки, нарешті, зрозуміли, чим займається їхня дочка. До цього вони бачили мене у серіалах, кліпах, а от в кінотетрі – це вже інший рівень. Коли фільм вийшов у прокат, я моніторила – чи купують квитки, чи заповненні зали. Спочатку дивилася по Києву, по великим містам, потім відкрила сайти кінотеатрів у Сумах і було приємно, що глядачі обирали наше кіно.
– Розкажіть про вашу акторську кар'єру. Я спробував погуглити, але інформації дуже мало, спробуємо надолужити.
– Любов до акторства почалася змалечку,
в Сумах, з театрального гуртка у школі №15. А вже потім все пішло не так гладко. Така собі історія «попелюшки». Батьки хотіли, щоб я навчалася в сумському державному університеті, але, дякую їм, що підтримали мій вибір і відпустили до Києва. Я навчалася на режисерському факультеті у театральному університеті ім. Карпенка-Карого. Почала працювати на різних телевізійних каналах як режисер монтажу. Потім працювала асистентом режисера, другим режисером, а паралельно знімалася як актриса, тому що без роботи в кадрі себе не уявляла. А ще багато років працюю актрисою дубляжу, так що мій голос можна часто почути в кінотеатрах.
– А як потрапили саме на зйомки «Інфоголіка»?
– Режисери Валентин Шпаков і Владислав Климчук запропонували мені спробувати себе на роль «Маші». З ними я працювала раніше в якості другого режисера на інших проектах. Вони знали про мої акторські роботи. Спробували, вийшло, і я почула остаточне «Так, будеш зніматися!».
– Зйомки чимось запам'яталися? Можливо якісь смішні моменти, труднощі, щось незвичайне.
– «Інфоголік» – це перший повнометражний фільм для багатьох з нашої команди,
тому цей проект запам’ятається назавжди. А знімальний майданчик – це поле, де завжди існують сумніви, труднощі і непорозуміння: хтось запізнився, чи не встигаємо зняти сцену, а кожна година - це гроші. Наприклад, фінальна сцена – це весілля мільйонера, шістдесят гостей, які повинні були виглядати відповідно. А помічник з підбору людей у масовку зрозумів задачу по-своєму. Час починати, а на майданчику замість молодих, гідно вдягнених дівчат і хлопців, зустріч випускників сімдесятого року. Переносити зйомку не можна, тому за дві години довелося знайти «молодняк». Це екстримальна ситуція.
– «Інфоголік» один з лідерів українського прокату за касовими зборами. Чи очікували на такий успіх?
– Чесно, ніхто з команди не очікував на такий результат. Знімальна група невелика, але всі цілком віддавалися проекту і виконували одночасно багато задач. Але всі ми точно знали, що вийде цікава, красиво знята історія про кожного з нас, про «інфоголіків».
– Які подальші акторські плани? Особливо з огляду на те, що український кінематограф починає оживати. Це так? Можливо є мрія про якусь роль?
– Українське кіно розвивається, це правда і я дуже хочу бути його частиною. Але в моїх планах, також, є вихід в європейський кінемотограф. Нещодавно мені пощастило побувати на майстер-класі Івані Чаббак, це відомий викладач з акторської майстерності у Голлівуді, вона надихнула і ще раз нагадала, що всі кордони тільки в голові. Зараз мені було б цікаво зіграти в історичному проекті.
– Зніматися в кіно, це як? Важко? Цікаво? Скільки часу це забирає?
– У знімальному процесі немає середини, існує тільки два показника – або ти любиш це, або ні. І це дуже кропітка і виснажлива робота. Коли починається проект, ти забуваєш про друзів, рідних, про домашні справи, не знаю як витримує мене мій чоловік. Знімальна зміна триває мінімум дванадцять годин, але на практиці – пятнадцять, шістнадцять. Не завжди є час просто поїсти. Наприклад, у кіно є поняття «текущий обед» - коли немає спеціальної паузи для всіх, зйомки тривають нон-стоп, а на обід відпускають по черзі - наприклад, іде перестановка світла, звукорежисер не задіяний - можна піти поїсти.Але не дивлячись на всі складнощі,
зйомки - це наркотик, якщо спробував – важко зістрибнути.
– Які ваші улюблені фільми та актори?
– Мені завжди складно відповідати на це запитання, тому що з кожним хорошим переглянутим фільмом, з’являються нові улюбленці. Але я завжди обожнювала французcький кінематограф –улюблені – «8 жінок», «Іржа та кістка», «Дикі історії». Люблю роботи Педро Альмодовара, Стенлі Кубрика, Вуді Аллена, Паоло Сорентіно, Жака Одіара. Мрію колись зіграти разом з Вінсентом Касселєм. З акторок обожнюю Меріл Стріп.
Записав Владислав Івченко
Біографічна довідка:
Олена Борозенець, жила в Сумах, навчалася у школі №15, професійно займалася балетом (7 років). Чоловік, теж сумчанин, працює на телеканалі «Інтер» – продюсер програми «Жди меня. Украина».
Хоббі - дайвінг
Батько – Сергій Дмитрович – військовий, мама – Людмила Олексіївна - фінансист , брат – Дмитро – юрист
