До низки питань порядку денного засідання постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, туризму, спорту та молодіжної політики несподівано додалося ще одне. І стосувалося воно виходу у світ монографії «Машина времени Н. Н. Неплюєва». Так, у роботі комісії взяв участь доктор економічних наук, професор з СумДУ Леонід Мельник.
Депутати мали можливість поспілкуватися з автором наукового дослідження про відомого в світі мецената, нашого земляка Миколу Миколайовича Неплюєва та єдине у світі добровільне народне утворення, міні-модель соціально рівного суспільства – Хресто-Воздвиженське братство.. Леонід Григорович розповів про свою роботу, пов’язану з вивченням діяльності трудового братства його засновника.
Микола Неплюєв народився у 1851 році в сім’ї князя і його дружини–баронеси. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету, був радником руського посольства у Мюнхені. Але несподівано залишає дипломатичну кар’єру й присвячує своє життя справі просвітництва селян.
1881 року організовує у Ямполі школу для селянських дітей, потім на власні кошти засновує і утримує початкові та професійні сільськогосподарські школи - чоловічу з та жіночу.
Мати й сестри Миколи Миколайовича стали вихователями жіночої школи й одночасно викладачами музики та живопису. Тож у братстві вивчали теорію музики, постановку голосу, дихання тощо. Було ще й два оркестри: симфонічний, так званий “малий симфонічний”, що складався з 23 чоловік, та струнних інструментів, виконував в основному українські та російські народні пісні. Деякі вихованці пізніше закінчували музичні училища, консерваторії.
У цих навчальних закладах було все незвичне. Кожен день починався із зустрічі з директором. Спираючись на національну традицію колективізму, Неплюєв намагався розвивати спільну діяльність і взаємодопомогу учнів. У школі існувала практика спільної підготовки уроків цілим класом (за винятком письмових робіт і вивчення матеріалу напам’ять), здійснювалася допомога здібних учнів менш здібним й виключалося механічне засвоєння уроків.
Так поступово, день за днем, ростив і вчив своїх вихованців Микола Неплюєв, віддаючи всю свою душу, все своє вміння, всього себе. Недарма і через багато років, після закінчення випускного класу, зв’язок не переривався.
У 1889 році випускники побажали об'єднатися під керівництвом свого наставника в унікальне соціальне формування, назване “Православне Хресто-Воздвиженське перше Трудове Братство”.
Братчики займалися різноманітною діяльністю: трудилися на полях, фермах, майстернях, садах, лісах, управляли заводами, працювали в дитячих притулках. Учні, закінчуючи Братську школу, отримували атестат, у якому крім оцінок за географію, арифметику, закон Божий, були оцінки за бджільництво, землеробство, основи ветеринарії.
Діяльність Неплюєвського Братства викликала великий громадський резонанс у Росії, Європі. До нього виявили жвавий інтерес Лев Толстой, Олександр Блок. У 1901 році 29 грудня Неплюєв здійснив безпрецендентний в історії Росії вчинок – передав за дарчим актом майже все своє майно, загальною вартістю 1 млн. 750 тис. карбованців, у повну власність Братства.
Працювати ливарно–механічний, цукровий, цегельний, вапнярний та два спиртові заводи, а також телефонна система “Сименс”, місцева електростанція виробляла електрику. У 1908 році чисельність братчиків сягала 500 чоловік.
НА жаль, тожі ж Неплюєва не стало, але Братство продовжило своє існування.
1919 року воно перетворилося на радянську комуну, потім на її базі був створений сільськогосподарський технікум. Він працював довго, але пізніше був переведений до Мало–Висторопського технікуму.
Досвід життя Трудового Братства вивчався Сорбонським і Краківським університетами, йому присвятили дослідження вчені з Французької академії наук, професори Московської, Петербурзької та Київської духовних академій. Братство було визнано філією міжнародних організацій: Ліги Миру (1893), відділенням Червоного Хреста (1914).
Прийнято вважати, що спроби організації життя людини й суспільства на абсолютних моральних принципах є утопічними. А от Неплюєвська модель “Міста Сонця” мала свою поштову адресу і це дозволяє сказати, що феномен Хресто-Воздвиженського Трудового Братства не утопія, а дійсність, реалія. Заслуга й значення таких людей, як наш земляк, у тому, що вони не схиляються перед силою факту. У них є духовна сила віри в істину і добро – в те, що повинно бути”. Про таких людей говорять – “пророки”,
“проводирі людства”. Таким і був Микола Миколайович Неплюєв.
Нині у селі Воздвиженському діє історико–меморіальний музей „Трудове Братство М.М. Неплюєва», про нього знають та цінують далеко за межами району. Цінні історичні експонати, зібрані його засновником ентузіастом Валерієм Авдосьовим, приваблюють сотні туристів та провідних науковців з України та з закордону. Тут можна побачити унікальні автографи та листи Миколи Миколайовича Неплюєва, прижиттєві видання його книг, музичні інструменти з оркестру Трудового Братства, картографічний матеріал та цілу збірку фотографій того періоду, що відображають історію нашого краю. Музей Неплюєва в Воздвиженському має великі перспективи, які напряму залежать від вивчення ідей та діяльності Миколи Миколайовича Неплюєва в усьому світі.
У результаті обговорення заслуханої інформації депутати профільної комісії зійшлися на необхідності поширення досвіду життя і діяльності славного земляка. Тому рекомендували обласній державній адміністрації, насамперед департаменту освіти і науки та управлінню культури і туризму, викупити частину накладу монографії Леоніда Мельника та розподілити її між навчальними та культурними закладами області. Обласній владі знайти можливість відзначити колосальну роботу музею Миколи Неплюєва в Воздвиженському, його керівництва та усіх, хто причетний до збереження пам’яті, традицій минувшини, яка прокладає місток у майбутнє.
