Суми опинилися під загрозою енергетичного колапсу. Вона була спричинена не стільки технічними та техногенними факторами, скільки фінансово-юридичними аспектами олігархічних протистоянь. Вони наклалися на недолугість місцевих чиновників, які належать до розряду тих менеджерів, які люблять самі створювати собі проблеми, а потім героїчно роздуваючи щоки і їх долати.
Гучні аварії
В січні 2006 року в Алчевську на Донеччині сталася аварія в системі постачання тепла, яку назвали найгіршою антропогенною катастрофою в історії незалежної України. Тоді, через помилку комунальників, було припинено нагрів теплоносія, через що вода в трубах замерзла і в багатьох місцях розірвала їх. Більшість будинків міста з їх 60 тисячами мешканців, опинилися під час потужного морозу у замерзлих оселях. Згодом замерзли водопроводи та каналізаційні системи. Надзвичайну ситуацію державного рівня ліквідовували протягом всієї зими, а багатьох мешканців, переважно дітей, на цей період евакуювали з міста.
Ще одна гучна аварія сталася на початку 2018 року у Харкові. Тоді в Немишлянському районі міста,
у час найсуворіших лютневих морозів, сталася аварія – порив теплової мережі. Тоді без теплопостачання залишилися 605 багатоповерхових житлових будинків, 26 шкіл, 21 дитячий сад, 14 лікувальних закладів (з них чотири – стаціонари). Причиною аварії назвали тривалу експлуатацію тепломережі. Труби залатали більш-менш швидко.
Заручники Григоришина
Але сьогоднішня ситуація у Сумах має не техногенні причини, і зумовлена зовсім не старінням котлів та труб. Тут швидше йдеться про симбіоз чиновницьких тупості і бахвальства, каталізованих юридично-фінансовим аспектом розкладання колись місто утворюючого організму – заводу "СНВО".
Історично так склалося, що за опалення так званого Курського мікрорайону у Сумах та кількох прилеглих територій багатоповерхівок відповідало потужне місто утворююче підприємство, яке у просторіччі і донині називають "заводом Фрунзе". Частиною цього агломерату завжди була Котельня північного промвузла, з якої, власне, і подавали тепло у оселі мешканців багатоповерхівок Курського мікрорайону.
Завод, який на сьогодні має формат і назву ВАТ "СНВО" (Сумське науково-виробниче об'єднання),
належить своїм акціонерам, в числі яких переважає російсько-український олігарх Костянтин Григоришин. Але завод, внаслідок багатьох корпоративних "непоняток", поглиблених російсько-українською війною, в 2014 році опинився без замовлень і притомних перспектив одужання. Натепер - це залізо-бетонно-кредитний монстр, який не може виконати своїх зобов'язань ані перед кредиторами, ані перед власними працівниками – останнім доводиться стояти в довгій черзі на отримання заборгованого.
Котельня ж північного промвузла, що надавала тепло третині житлового сектору міста, юридично є невід'ємною частиною погрязлого у боргах машинобудівного колоса. І бухгалтерія котельні є частиною балансу "СНВО". Тож, наприклад газ, який котельня використовує на підігрів теплоносія для багатоповерхівок, є невід'ємною частиною балансу всього заводу. І виокремити котельню з загального боргового балансу – завдання нездійсненне. Тим більше, що котельня, за певною інформацією, перебуває у банківській заставі під раніше виданий заводу кредит в $10 млн.
Сумські стрекози
Отже на сьогодні є актуальною ситуація,
коли підприємство має борг за газ перед кількома постачальниками на суму, що перевищує 100 мільйонів гривень. І юридично лише після погашення цього боргу постачальники теоретично можуть спробувати отримати під "СНВО" нові ліміти газу і розпочати його постачання на котельню північного промвузла. Але це абсолютно неймовірний сценарій, адже сума є непід'ємною для заводу. Та й взагалі, в умовах банкрутства підприємства, найменше, про що думають його менеджери, це проблеми кредиторів-газопостачальників, які побіжно тягнуть за собою проблеми мешканців замерзаючих сумських багатоповерхівок.
З висоти виниклої проблеми, коли котельня тупо не має можливості почати продукувати тепло для мешканців міста, нинішні очільники Сум та області виглядають як стрекози, що проспівали не лише одне літо, а й як мінімум чотири літа, що передували нинішньому колапсу і могли бути використані для вирулювання з тупика. І таким вирулюванням, коли ще у 2014 році було зрозуміло, що "СНВО", падаючи на дно, тягне за собою і систему енергозабезпечення найбільшого "спальника" Сум, могло бути кілька інструментів.
З одного боку, можна було спробувати вивести котельню північного промвузла з балансу потопаючого "СНВО", викупивши її за рахунок міського бюджету, стороннього інвестора або якимось іншим шляхом. З іншого, споживання тепла на Курському мікрорайоні можна було перекомутувати під основного постачальника тепла у місті – ВАТ "Сумитеплоенерго", яке нині розпоряджається Сумською ТЕЦ".
Це, в принципі, очевидні, але далеко не єдині можливі варіанти. Але і сумський мер Олександр Лисенко, і губернатор Микола Клочко, здається, за роки своїх каденцій навіть не наблизилися станом свого державного інтелекту до розуміння, що вигідніше не запускати проблеми до рівня катастрофи і потім героїчно такі проблеми долати. А простіше запобігати їм.
Тож сьогодні Микола Олексійович і Олександр Миколайович опинилися вдвох в ролі гравців в перекидання розпеченого токсичного м'яча відповідальності за катаклізм. Бо вийшло так, що третій гравець, власник "СНВО" Григоришин разом з директором заводу Цимбалом, просто не стали грати у цю "захопливу" гру – їм з юридичної точки зору абсолютно по цимбалах хто і як розрулюватиме проблему опалення у Сумах.
Газовий борг в обмін на дитячий клуб
Щойно захопливий атракціон перекладання відповідальності "на Григоришина" перетворився на розпечену пательню для них самих, сумські очільники почали "рамсувати" ситуацію. Сталося це, нагадаємо, вже в розпал підключення сумських будинків до опалення.
В переліку газопостачальників "СНВО" знайшли ТОВ "Інвестсервіс", якій завод винен найменше коштів, і спробували домовитись про відновлення постачання.
Шляхом експромтних перемовин в колі ОДА-мерія-Григоришин-Інвестсервіс винайшли схему, за якою борг заводу перед газопостачальником гасить місто Суми, а натомість отримує від "СНВО" Клуб юного техніка (один з елементів соціальної інфраструктури заводу Фрунзе). І отримавши кошти "Інвестсервіс" починає постачати газ на КППВ.
Фінансово-юридична складова цього процесу досі залишається під покровом таємниці, адже важко собі уявити, як можна законно перерахувати півтора десятка мільйонів гривень з самоврядного міського бюджету Сум на рахунки полтавської фірми-газопостачальника і за це отримати на баланс міста абсолютно неліквідну будівлю дитячого Клубу.
Сумський губернатор Микола Клочко, який першим відрапортував про досягнення домовленості, розповів, що схема справді вибудовувалася в ручному режимі - шляхом телефонних дзвінків і особистих поручительств. І це є свідченням кризкості і хиткості запропонованої моделі постачання тепла, оскільки головні ризики опалення в Сумах досі не знято.
Тож схема, за якою нині пробують відновити виробництво тепла на котельні північного промвузла, нагадує хиткий договорняк в ручному режимі, який, навіть якщо і виллється у подачу тепла в сумські домівки, може у будь-який момент обірватись. І цей момент цілком може припасти на якийсь з особливо морозних днів зими 2018-19 років.
