Сьогодні, 16 січня, в Україні відзначають День кіборгів – вшановуючи пам’ять захисників Донецького аеропорту. В цей день 2015 року до оборонців аеропорту на двох всюдиходах МТЛБ останній раз прибуло підкріплення. За чотири дні, 20 січня, будівлю нового терміналу росіяни підірвуть разом з останніми українськими захисниками.
Саме 20 січня двоє сумських бійців, що захищали ДАП, вважають днем пам’яті кіборгів. Михайло Бельмас, пішов вісімнадцятирічним добровольцем у 2014 році до лав «Правого сектору». Воював разом із самим юним захисником аеропорту – Сергієм Табалою на псевдо «Сєвєр». Розповідає як товариш-гранатометник отримав перше поранення:
«Були ворота металеві великі і ми не могли через них вийти, тому що працював по нам кулеметник. «Сєвєр», не довго думаючи, РПГ-7, туди. Між чергами проміжки є короткі, тільки черга закінчуються, він туди ж у вікно з РПГ вистрілив, попав, кулеметника прибрав, але підкотилася під двері граната, він тільки зайшов, але осколки йому під бронежилет під груди залетіли».
Підлікувавшись, «Сєвєр» повернувся в аеропорт, розповідає Михайло,
де загинув 6 листопада 2014 року під час артилерійського обстрілу росіянами позицій кіборгів. У Сумах його іменем названа вулиця.
Артем Гребенюк, на псевдо «Темний» також пішов добровольцем. Воював у складі 80-ої десантно-штурмової бригади:
«Погано було, коли тихо. От коли тихо – це дуже насторожувало. Тому що в цей момент не знаєш, що буде. Тут якщо вже летить, то знаєш звідки летить, що, як, а коли тиша, думаєш: звідки? Вони і зверху, вони і знизу. Вони з одного боку по сходинах підходили і намагались гранати в нас закинути, з підвалу вилазили, кидали. А з іншого боку їхні розбирали завали, щоб вони вийшли. Потім по цим завалам вони й занесли під нас вибухівку».
Артем був серед тих, хто захищав аеропорт до останнього, навіть після підриву терміналу. Місяць був у полоні бойовиків. Говорить Артем Гребенюк «Темний»:
«Першу добу тортури, били, стріляли в нас з травматів, били металевими трубами і прасками припалювали, об одного бички тушили. Дали команду, видно можна було пару людей забити до смерті. Брановицькому Ігорю перебили уже все. Там живого місця не було.
Зрештою, добив його «Моторола» на наших очах».
Киянин Ігор Брановицький, потрапивши в полон до бойовиків, якими командували «Гіві» та «Моторола», за свідченнями кіборгів, добровільно визнав себе кулеметником, щоб врятувати від тортур товаришів. Артем Гребенюк розповідає про реабілітацію після полону:
« Насправді, перші пів року вдома я зараз, навіть, не можу пригадати. Я приїхав в такому стані сюди, що я ходив навколо міста – навушники у вуха - і пішов. Важко для мене це усе проходило. Тим більше, що я знав, що наші хлопці іще в полоні залишились. Витягнули друзі. Дуже непогано. Допомогли, підтримували. Родина, сестри і дівчина, яка дуже швидко стала дружиною».
Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні: з вересня 2014-го по 22 січня 2015 року. Так і не заволодівши об’єктом, російські військові підірвали перекриття нового терміналу.
