Блок-пости, піхотні редути на вулицях, заклеєні навхрест вітрини, знищені окупантом житлові будинки і об'єкти інфраструктури
Сьогодні вперше з часу великого ворожого вторгнння разом з друзями проїхалася окраїнами рідного міста. Те, що бачила, вражало епічністю. Місто наїжачилося, запнулось мішками з піском, масксітками, вдяглося у камуфляж. Місто взяло до рук зброю. Подумалося: як прикро, що не можна все те увічнити в кадрах - обличчя захисників, блок-пости, піхотні редути на вулицях, заклеєні навхрест вітрини, - це ж на наших очах народжується Велика Історія України.
У повітрі сконцентровано, до фізичного відчуття, дух прифронтової небезпеки, але й козацької воїнської стихії.
У наших чоловіків, що замотали на рукави жовтий скотч і стали теробороною, і в молодих, і в старших, неймовірні обличчя - по-козацьки мужні, тямущі, гарні…
А як смачно запахли нам котлети)), приготовлені сумськими жінками для захисників. Які привітні й ніжні дівочі й жіночі обличчя, тих, хто за власної ініціативи взявся прогодувати цю армію воєнізованих мужиків))
У чергах, в торгових залах, у спілкуванні з продавцями, а скуплялись ми для Наших Котиків, ми - волонтери - повсякчас почувались людьми особливими. Дівчатка-продавчині, чоловіки-консультанти, не рахуючись з часом та затраченими силами, обслуговували нас по повній, радили, витягували з далеких полиць та складів «господарку», до загального обговорення своїми безцінними)) порадами долучалися й сторонні покупці. Власники...
