Життя Олександра до війни було пов’язане з футболом. Сьогодні він захищає рідне місто Суми зі зброєю в руках. Як живе боєць територіальної оборони далеко від родини і про плани на "після перемоги" він розповів Суспільному. Ми не називаємо його прізвища з питань безпеки.
"Футбол до війни був моїм життям. Коли почалась війна – трошки цінності я змінив. Тому що найважливіше – це здоров’я та майбутнє моїх дітей і родини. Тому вирішив приєднатися до добровольчого батальйону", - розповідає Олександр.
Згадує, що в перші дні був розгублений: "Коли їздили колони російських загарбників по нашому місту, я не знав, що робити, що думати".
Уся сім'я Олександра наразі за кордоном. Говорить, що це дуже важко. Втім "якщо є де жити, що їсти - це вже добре", вважає він.
"Важко, мабуть, дивитися по телебаченню, як російські загарбники, фαшиcτи розстрілюють дітей, мирних мешканців, руйнують міста – це, напевно, найважче", - додає Олександр.
Що буде робити після перемоги, він ще не знає. "Якщо я буду потрібен у футболі – я з радістю приєднаюсь до футболу. Якщо я буду потрібен в іншому місці - я буду над цим розмірковувати", - говорить він.
Але в тому, що перемога настане неодмінно, не сумнівається: "Ми Україну не віддамо, місто Суми – тим паче".
Читайте також "Допомагаю, як можу" — історія каратиста з Сум, який вступив до лав територіальної оборони. Пам'ять про загиблого онука-кіборга із Сум. Боєць "Дід" розповів про мотивацію захищати Україну. "Завдання російської армії — знищити українців як націю". Історія командира сумського підрозділу територіальної оборони "Діда Павука". З сумського заводу – в територіальну оборону. Історія “Саші Хіміка”. Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
