«Вам безкоштовний подарунок!» Ця фраза у телефонній слухавці або в sms з незнайомого номера зазвичай є маркером того, що шахраї намагаються роздобути дані вашої банківської картки. У зоні ризику, зокрема, — купівля товарів онлайн. Як банки та платіжні системи захищають споживачів від ризику потрапити на гачок ошуканців, які новітні технології застосовують для безпеки транзакцій та чому кожному українцеві варто бути особливо пильним під час користування інтернет-банкінгом?
Про це RadioNV спілкувалося з Ларисою Макаровою, старшою директоркою — головою з управління ризиками Visa в Україні, Грузії, країнах СНД та Південно-Східної Європи, та Олексієм Шабаном, заступником Голови Національного банку України.
Ілля Кабачинський: Хотів би поговорити про безпеку користувачів інтернету. Для цього покликали, мені здається, найкращих людей, які в цьому розбираються.
https://www.youtube.com/watch?v=-G7yCVOTuVw
Не так давно компанія Visa представила величезне дослідження Visa Stay Secure, його можна прочитати в інтернеті, чимало видань про нього розповідали. У НБУ є свій великий проєкт #ШахрайГудбай, який покликаний боротися з проблемою шахрайства в Мережі і не тільки.
Зважаючи на цю експертизу та на ваш багаж знань,
який найважливіший факт, на вашу думку, характеризує поведінку українського споживача?
Лариса Макарова: Хочу зазначити, що в Україні досить високий рівень токенізації, цифровізації платежів. Ми взагалі значно відриваємося від інших країн за цим показником. Згідно з дослідженням, яке ми провели, 97% респондентів-українців здійснюють покупки онлайн, використовуючи різні цифрові способи оплати. Це той фактор, та цифра, які дійсно вражають. Цей показник менший в інших країнах нашого регіону і субрегіону, що свідчить про те, що українці йдуть у ногу із часом, сплачуючи в онлайні за допомогою сучасних методів.
І.К.: Десь навіть читав, що в Україні люди в шість разів частіше використовують нові технології оплати, типу Apple Pay і Google Play, ніж у Сполучених Штатах, які, здавалося б, номер один у передових технологіях. А виявляється, ми, українці вміємо показати, як потрібно.
Л.М.: Однозначно!
Олексій Шабан: Якщо вже говоримо про шахрайство, я б зазначив дві риси. По-перше, українець, у стані занепокоєння або відчуваючи терміновість, здатний зробити щось, що призведе до втрат.
По-друге, люди реагують на обіцянку безкоштовного подарунка або допомоги від держави. І так потрапляють на гачок шахраїв. Це те, на що звертає увагу Національний банк, коли допомагає банкам будувати системи захисту або планує свої заходи у рамах кампанії #ШахрайГудбай.
І.К.: Тобто, така довірливість та емоційність?
О.Ш.: Скажімо так, довірливість і брак критичного підходу до повідомлень або тиску з боку шахраїв.
І.К.: Пані Ларисо, цікаво дізнатися з огляду на роботу, яку ви провели з вивчення ринку, наскільки українці взагалі обізнані щодо того, як їх можуть обманути, виманити їхні гроші?
Л.М.: Є досить цікаві факти. Я б сказала, існують дві групи, які показують дещо різну поведінку. Так, ми дізналися, що 85% українців, які брали участь у дослідженні, відносять повідомлення з проханням перевстановити пароль до трійки найбільш підозрілих. Все завдяки обізнаності щодо потенційного витоку даних. На рівні нашого регіону — Центральна Європа, Близький Схід та Африка — це найвища цифра. Тут великий жирний плюс нашим споживачам. Але з іншого боку, від 35 до 50% споживачів,
що підтверджують також дані НБУ, відгукуються на повідомлення про подарунок, про терміновість, на прохання виконати якісь дії, перейти за посиланням тощо.
Ця цифра вражає, бо це близько половини споживачів — аудиторія, над обізнаністю якої потрібно і надалі працювати. Куди можна натискати, куди не можна, чи потрібно реагувати на «термінові» запитання, пропозиції подарунків, прохання клікнути на певні посилання.
Обізнаність споживачів — та робота, яку ми як компанія бачимо як стратегічне завдання. Працюємо над цим і в рамах нашої комунікаційної кампанії Stay Secure, і в партнерстві з Національним банком України, підтримуючи проєкт #ШахрайГудбай. Свого часу було розроблено освітню гру «чат-бот Юрій», де розігрувалися різні сценарії шахрайства, завдяки чому споживачі могли дізнатися, як правильно себе поводити.
І.К.: Пане Олексію, ми вже згадували відгуки людей на пропозиції «вам прийшов подарунок, перейдіть туди, зробіть це». Чи ви досліджували, намагалися розібратись, чому українці, та й не тільки українці, йдуть на це, переходять за такими посиланнями, де їм щось обіцяють.
Напевно ж, вони розуміють при цьому, що хтось обіцяє подарувати їм щось просто так? Я з дитинства чув приказку про те, що безкоштовний сир лише в мишоловці. Але виявляється, що і дорослі ласі до безкоштовного сиру? Чому так?
О.Ш.: Почнімо з того, що найдоросліші люди, зокрема пенсіонери, якраз найменш схильні клюнути на цей гачок. За дослідженнями, серед пенсіонерів тільки 18% на таке зреагують. Як не дивно, найбільша кількість людей, це 48%, які відгукнуться, натиснуть на посилання «хочу отримати», — це молодь віком 18—24 роки. Ймовірно, молодь поспішає жити, в них немає часу на те, щоб перевірити, порадитися з кимось, подумати: «А чому саме я? Чи так буває?».
До речі, можуть бути різні сценарії, не тільки «безкоштовний подарунок», або «купіть щось за 100 гривень і отримайте приз у вигляді косметики чи гаджету», або «перерахуйте 100 гривень і отримайте 1000 гривень», або що ще шахраї вигадають.
З минулого року дуже поширеним різновидом шахрайства, націленим на людей середнього віку, стало клонування програм єПідтримка, єДопомога. Шахраї маскували сайти або повідомлення в месенджерах,
в яких вони розповсюджували свої повідомлення, під бренди найбільших банків. Наприклад, «Отримай через Великий Банк допомогу від держави або від ООН — 6000 гривень. Перейди за посиланням, зареєструйся, залиш свої персональні дані і дані свого рахунку», або: «Перейди за посиланням і залогінься через свій інтернет-банк». Таким чином шахраям передаються дані керування обліковим записом в інтернет-банку. І все — гроші з рахунку втрачені.
І.К.: Дійсно, це була проблема. Я бачив величезну кількість відео в TikTok саме про те, що ось, нова програма від ООН, перейди й отримай кошти. Особливо якщо людина — переселенець або постраждала від війни. Такі історії були.
Пані Ларисо, ви, проводячи свої дослідження, багато комунікуєте. У компанії Visa багато промоцій на тему безпеки в інтернеті. І тим не менше — люди все одно вводять десь свій CVV-код, переходять за сумнівними посиланнями, не думаючи, кому відправляють інформацію. Чому так стається?
Л.М.: Думаю, є дві складові. Перша — це технології, покликані захищати споживачів, гарантуючи їм безпеку платежів. Сьогодні це токенізація.
Visa розробила платіжний метод в інтернеті Click to Pay. Це функціонал кнопки, йде транзакція за токеном, тобто замінюється номер картки унікальним ідентифікатором, додаючи унікальний код-криптограму до кожної транзакції. Також ідеться про перевірку пристрою, з якого проводиться платіж, та біометрії картовласника. Вже аж до такого рівня, до зубів буквально, захистили транзакцію за рахунок високих технологій.
Але є друга складова, яка називається «людський фактор». На жаль, це найслабша ланка в усьому ланцюжку. Хоч би скільки роботи не виконувалося в цьому напрямку і локальними державними структурами, зокрема Нацбанком, і комерційними структурами, і ми багато інформації поширюємо, але якщо споживач не є фінансово обізнаним в тому, що можна робити, що не можна, не підвищує рівень своєї фінансової грамотності, якщо він користується технологіями, не знаючи, як вони діють, саме він може бути ціллю для шахраїв, які йому зателефонують чи відправлять смску, кудись запросять, надішлють лінк, на який він клікне.
Тут багатогранна ситуація. Ми, Visa, вкладаємо дуже багато в технології,
у штучний інтелект для розвитку безпеки платежів. Але також необхідно звертати увагу споживача на його фінансову обізнаність.
І.К.: Зі свого досвіду додам. Ніхто з моїх знайомих та друзів ніколи не розповідав, як їх ошукали в інтернеті. При цьому у вашому дослідженні вказано, що 50% повідомляли, що ставали колись жертвою шахраїв. Виходить, не всі мої друзі до кінця зі мною щирі? Думаю, те, що люди просто не діляться тим, що сталася така неприємність, не попереджають —"ти на таке не поведись", в тому числі впливає на те, що не так багато на це звертають уваги, не думають про це. Люди не хочуть поширювати інформацію для того, щоб у майбутньому вберегти когось. Через сором’язливість, некомфортність від того, що сталося, не знаю… Гадаю, кейси, коли про таке повідомляють, дуже потрібні.
Пані Ларисо, ви правильно сказали, що зі всіх сторін уже все захистили, але лишився людський фактор. Чи є взагалі шанс якось цей самий людський фактор колись здолати? Це ж не про ту фінансову грамотність, коли радять людям відкладати гроші, думаючи про майбутнє. Це про те, що треба бути уважним кожен день. Наскільки можливо в часи, коли є штучний інтелект, застосовується багато фейків та дипфейків, на 100% захиститися?
Л.
М.: Хочу зробити одну ремарку. У нас в Україні показник шахрайства по картках Visa становить трохи більше 0,5 цента на 100 доларів транзакцій. Тобто, абсолютно мізерна сума. Це майже вдвічі менше, ніж світовий рівень шахрайства по картках Visa. Проблема, про яку ми говоримо, для нашої країни не така суттєва у грошовому еквіваленті. Не мільярди і не мільйони, як могла би скластися думка.
Є спроби шахраїв ошукати споживача. І, мабуть, цифри у нашому дослідженні — саме про спроби, які не завжди успішні. Багато кому телефонували, намагаючись дізнатися дані. Таких учасників дослідження, дійсно, більше 50%. Але це не завжди закінчилося шахрайством.
Щодо штучного інтелекту. Справді, Visa з 1993 року є першопрохідником у створенні програм з використанням ШІ. На сьогодні технологічна платформа Visa містить понад 250 моделей штучного інтелекту, 60 з яких працюють у режимі реального часу. Ми надаємо Risk scoring, який допомагає фінансовим установам ще на етапі проходження авторизації, до того, як відбулася фінансова транзакція. Вже під час запиту авторизації фінансова установа,
яка випустила картку, бачить, є ця авторизація шахрайською або ні, чи вона відповідає загальному патерну поведінки того чи іншого тримача картки.
Тобто, технології штучного інтелекту, які наразі використовуються, майже на 100% — не можу сказати на всі 100%, нічого в житті стовідсотковим не буває — захищають тримачів від несанкціонованих операцій. Особливо — в мережі інтернет. Ми підійшли до порогу максимуму з точки зору технологій, які запроваджує Visa.
Але це все одно не означає, що тримачі можуть за щось сплачувати не замислюючись, не цікавлячись системами, які використовують, не встановлюючи нові додатки на телефони, не користуючись системами захисту платежів і телефонів. Зокрема, це стосується біометрії, того, як людина входить у свій гаджет, має пароль чи не має. Телефон — це також пристрій, доступу до якого дуже прагнуть шахраї. Чи захищає людина паролем свій bank application, чи є Face ID? Що більше біометрії та наявних заходів безпеки буде використано, то безпечніше люди будуть платити і впевненіше почувати себе, коли до них намагатимуться закинути вудочку з шахрайського боку.
Варто відмітити, що Україна використовує розвинені технології повною мірою. Ми попереду багатьох країн світу у використанні цих нових технологій. Справа — за споживачами, які мають себе підтягувати до цих технологій і сплачувати новими засобами, які ми розробляємо.
І.К.: Пане Олексію, які ваші думки з цього приводу?
О.Ш.: Коли я ще працював у комерційному банку, трапився такий кейс. Наш співробітник з підтримки спілкувався з клієнтом. З різними формулюваннями ставив йому запитання, чи дійсно він хоче зробити операцію, чи розуміє, що це нетипова операція, підозріла транзакція. Сказав клієнтові: «Скоріш за все, ви контактуєте з шахраями». Той наполягав на проведенні операції і все-таки провів її. А потім звернувся до нас: «Мене ошукали!»
Хочу сказати, що технології — це добре, але захистити людину від самої себе іноді неможливо. Мені здається, поради не передавати нікому термін дії картки, CVV2, інші дані, уже більш-менш всі засвоїли. Стає більш нагальним розуміння того, що потрібно захистити номер мобільного телефону, який прив’язаний до рахунку і є фінансовим.
Бо бувають ще й неплатіжні шахрайства, коли підмінюють SIM-карту. Тому треба ідентифікувати цей номер у мобільного оператора.
Купівля товарів в інтернеті. У дослідженні йдеться, що 86% шахрайських транзакцій відбувається в інтернеті. Що є шахрайською транзакцією? Не лише крадіжка картки і не лише крадіжка доступу до банківського акаунту. Це, в тому числі, купівля неіснуючих товарів в Instagram, через месенджери тощо. Не кажу, що там все фейк, але в соцмережах більше шансів натрапити на шахраїв, ніж на відомих маркет-плейсах або у рейтингових інтернет-магазинах.
Далі — про способи оплати. Скажу комплімент на адресу платіжних систем: якщо ти оплачуєш товар карткою і щось іде не так — не доставлено товар, він неякісний, — то платіжна система допоможе повернути кошти. Якщо ж, купуючи товар, ти робиш переказ на картку, так звану попередню оплату, P2P, то шансів отримати гроші назад, коли товар не доставлено або він неналежної якості, у тебе майже не буде.
Ось те, про що ми будемо говорити й чого навчати людей під час кампанії #ШахрайГудбай.
