Завдяки таким зусиллям, росіяни постійно мають над головами сотні тисяч українських безпілотників, які атакують не лише техніку, але навіть окремих військових
Україна робить усе, щоб збільшити кількість безпілотників-камікадзе та бомбардувальників у своїх підрозділах, які воюють на фронті. Виходячи зі способів створення та придбання українцями цих безпілотних літальних апаратів, країни НАТО мають виробити власну політику щодо цього виду зброї, забезпечуючи не лише її якість, алей й низьку ціну та, насамперед, масове виробництво. Про це йдеться в аналітичній статті польського видання Defence24 переказ якої пропонує Foreign Ukraine
Ознайомившись зі способами доставки бойових безпілотників Збройним Силам України, можна побачити, що українці діють за кількома принципами:
– можливість використання широкого спектру безпілотних систем – особливо у випадку безпілотників-камікадзе;
– зниження питомих витрат за рахунок використання найпростіших конструкцій і найдешевших матеріалів;
– не дбати про зовнішній вигляд, а орієнтуватися більше на простоту;
– скорочення процедур дозволу даної системи на бойове застосування,
включаючи: шляхом випробування нового рішення безпосередньо в бойових умовах майбутніми користувачами;
– робити все можливе для збільшення кількості бойових систем у підрозділах, які воюють на фронті.
Всупереч видимості, кожне з цих припущень щодо «випуску» певних військових стандартів принесло багато позитивних ефектів щодо дронів-камікадзе. По-перше, в Україні зросла кількість центрів, які працюють над безпілотними системами. Таким чином, навіть найменші команди можуть представити свої власні безпілотники, і, поки вони працюють, їх можна запускати у виробництво. По-друге, кількість безпілотних літальних апаратів, що постачаються таким чином, збільшується з багатьох джерел для задоволення зростаючих потреб української армії. Найголовніше, однак, мінімізувати витрати на таку дію. Індивідуальні постачальники конкурують один з одним у використанні найдешевших матеріалів і компонентів у своїх конструкціях, гарантуючи лише те, що доставлені дрони виконують свою місію: летять до цілі та знищують її. Завдяки такому ставленню, українцям вдалося виготовити понад 50 000 безпілотників FPV тільки у грудні 2023 року.
Завдяки таким зусиллям, росіяни постійно мають над головами сотні українських безпілотників, які атакують не лише техніку, але навіть окремих військових. Самі українці визнають, що це ще й компенсація нестачі артилерійських снарядів, які через масові атаки росіян просто закінчуються.
Варіації не є проблемою для дронів-камікадзеЗбройні сили України під тиском війни змушені використовувати найрізноманітнішу техніку, оскільки вона постачається за рахунок допомоги країн Заходу. Тому, зазвичай, це не вибір українців, а наслідок швидкості доставки допомоги. Це пов’язано зі спеціальним навчанням, логістичними та технічними проблемами, але, як виявилося, не у випадку малих дронів.
Через високу інтенсивність роботи безпілотних систем і втрат, потреба в їх обслуговуванні практично відсутня. У більшості випадків безпілотники використовуються на фронті до тих пір, поки вони не зношуються – і не замінюються на нові. Звичайно, є безпілотники, які вже кілька років стоять на озброєнні української армії і для яких створена система матеріально-технічного забезпечення (наприклад,
TB2 Bayraktar і FlyEye).
Однак, у випадку з дронами-камікадзе такої необхідності немає взагалі. Їх завдання лише один раз піднятися у небо і вразити певну ціль. Різниця полягає лише в тому, чи працює система самостійно (направляючись автономно на об’єкти з певним положенням) чи керується оператором. До першої групи належать безпілотні комплекси, які працюють за межами зони дії наземного радіозв’язку, а отже, які Україна використовує переважно для ураження цілей на території Російської Федерації. Тут також найважливішими факторами є найменші можливі витрати та найвищий можливий обсяг виробництва.
До другої групи безпілотних літальних апаратів належать дрони, які підтримують зв’язок з оператором, який не тільки керує ними, але й записує зображення, отримане з бортових камер. Такі безпілотники мають менший радіус дії і використовуються для контрольованого ураження конкретних об’єктів.
Безпілотники-камікадзе для «стратегічних» атакНа початку війни в українців не було спеціалізованих безпілотників дальньої дії, здатних атакувати наземні цілі за горизонтом радіозв’язку.
Це намагалися виправити за допомогою застарілих і великих безпілотних розвідувальних комплексів Ту-141 «Стриж», які були відповідно переобладнані для місій камікадзе. Проте, це відносно примітивне рішення виявилося дієвим, про що свідчить успішна атака 5 грудня 2022 року на авіабази Енгельс і Дягілєв на території РФ.
Однак, кількість доступних в Україні безпілотників Ту-141 була обмеженою, і їх відносно легко було помітити та знищити зенітними системами. Крім того, росіяни почали масово використовувати отримані з Ірану безпілотники камікадзе далекого радіусу дії «Шахед 131» і «136», яких зараз над Україною з’являється більше, аніж крилатих ракет.
Українці почали впроваджувати еквіваленти Shahed, з тією різницею, що більшість із них дешевші та мають простіший дизайн. «Стратегічним» безпілотником із радіусом дії приблизно 1000 км є, наприклад, VG-26 «Bobier» – пластиковий безпілотник із середнім крилом типу «качка», який використовується, серед іншого, у нападах на Севастополь і, ймовірно, в атаках на Москву. Має розмах крил 2,5 м, довжину 3,5 м і при злітній вазі 200 кг здатний нести бойове навантаження 75 кг.
Ймовірно, 50 безпілотників цього типу були виготовлені за кошти одного з українських благодійних фондів. Вони можуть перебувати у повітрі 7 годин, рухаючись зі швидкістю 150-200 км/год.
Радіус польоту безпілотника UJ-22 української компанії UKRJET менший на 200 км, він може перебувати у повітрі до 7 годин, рухаючись із максимальною швидкістю 160 км/год і нести бойовий вантаж вагою 20 кг.
Нещодавно така конструкція, показана в українських ЗМІ, – безпілотник-камікадзе AQ-400 Scythe. Це невеликий безпілотний літальний апарат, відмінною рисою якого є «груба» конструкція і знімна стійка шасі з колесами, ймовірно, куплений у будівельних гуртівнях. Дрон був розроблений київською компанією Terminal Autonomy (раніше відома як One Way Aerospace) з припущенням, що його виробництво може бути збільшено до 1000 одиниць на місяць. Тому на голови росіян почнуть падати літаки, здатні перенести 42 кг вибухівки на відстань близько 750 км.
При всьому цьому, низька ціна дронів AQ-400 теж є «зброєю». Їхня вартість у кілька разів нижча за ракети, якими доведеться їх збивати. Росіянам не залишиться нічого іншого,
як стріляти по цих безпілотниках, що буде важко, оскільки вони виготовлені переважно з фанери, яка використовується на меблевих фабриках. Це впливає не тільки на собівартість виробництва (фанера дешевша за пластик і 3D-друк), але й зменшує виявлення радарів.
Система також проста у використанні. Він може злітати з короткої смуги рівнинної місцевості, а також використовувати ракетний двигун. Крім того, його крила складаються, що полегшує транспортування та зберігання. Також AQ-400 українці зараховують до «стратегічних». Утім, для польоту на 750 км необхідний планер з розмахом крил 2,3 м і злітною вагою приблизно 100 кг.
Найменший український безпілотник-камікадзе з GPS-наведенням (без оптико-електронної головки) — ймовірно, безпілотний літальний апарат «Backfire» з розмахом крил близько 2 м, який може нести корисне навантаження вагою 3,8 кг вибухівки на відстань до 35 км.
Про те, що в Україні використовується набагато більше типів безпілотників-камікадзе з GPS-наведенням, які відправляються для ураження об’єктів у Росії, свідчать фотографії залишків цих безпілотників,
опубліковані пізніше в Росії. Щоразу вони відрізняються спрощеним дизайном і максимально низькою ціною.
Керовані дрони-камікадзе малої та дуже малої дальностіНайбільша різноманітність в Україні представлена сімейством керованих камікадзе. Щодо безпілотників такого типу українці мали гарні приклади, отримавши в рамках допомоги такі відпрацьовані рішення, як польські Warmate чи американські Switchblade 300 і 600. Однак, це спеціалізовані та дорогі системи, а в Україні потрібно було вводити в експлуатацію щось набагато дешевше і масове.
Яскравим прикладом такого рішення є дерев’яні міні-літаки AQ-100 Bayonet, розроблені за аналогією з AQ-400 Scythe київською компанією «Термінал Автономія». Це дерев’яний безпілотник типу «качка» з максимальним розмахом крил 1 м і злітною вагою 10 кг, який може нести бойове навантаження вагою 4,5 кг на відстань до 50 км. Цього достатньо, щоб прийняти будь-яку кумулятивну боєголовку, яка використовується в переносних гранатометах, що дозволяє ефективно атакувати танки навіть з динамічною бронею.
Тому багнети можна використовувати для тактичних операцій,
підтримуючи власну артилерію у боротьбі з окремими транспортними засобами. Тому для їх позначення часто використовують термін «циркулюючі боєприпаси», хоча це трохи надумано через їх відносно низьку автономність.
В Україні є ще багато еквівалентів дронів Warmate. Іноді вони набувають дуже дивовижних форм, наприклад UJ-22 Lastiwka. У цьому випадку українці використали бойову частину ракети ПГ-7ВМ (70 мм) від гранатомета РПГ-7, оточивши її трубчастою кришкою з прикріпленими крилами, двома вертикальними стабілізаторами та електродвигуном із гвинтом-штовхачем. Цей двигун дуже тихий, що дозволяє здійснити повну раптову атаку. Дрон не використовує шасі, тому що запускається з катапульти.
Незважаючи на те, що типовий гранатометний снаряд фактично укладений в корпус планера, це рішення не можна віднести до безвісних боєприпасів. Він може літати максимум 20 хвилин, тому його варто використовувати лише проти цілей з відомим розташуванням, які вже виявлені іншими засобами. Це теоретично примітивне рішення, однак, геніальним способом збільшило дальність дії зброї (РПГ-7)
у понад 10 разів, до максимум 300 метрів.
Хоча про конструкцію самих міні-літаків-камікадзе відомо відносно багато, поки публікуються лише матеріали про бойові навантаження, які вони несуть. Однак, як виявилося, це все рідше спеціальні боєголовки, а дедалі частіше – спеціалізовані боєприпаси, призначення яких, наприклад, завдати якомога більших втрат піхоті шляхом введення великої кількості осколків.
Квадрокоптери-камікадзе – сила у цифрахНайбільше українці використовують на фронті в атаках камікадзе – це квадрокоптери. Найчастіше це FPV (first person view) дрони, тобто з видом від першої особи. Це означає, що пілот бачить те, що бачить дрон. У цьому допомагають спеціальні окуляри та камера на безпілотному автомобілі. Зображення з цієї камери підключається до відеопередавача і по бездротовому зв’язку передається оператору через спеціальні окуляри.
Українці освоїли використання цього виду зброї. Вони розробили не тільки власну тактику, але, перш за все, систему отримання його в таких кількостях, які дозволяють їм атакувати навіть найменші цілі, такі як вогневі позиції або навіть окремі солдати.
Тож якщо під час війни в Нагірному Карабасі зальоти азербайджанських безпілотників-камікадзе у вірменські бліндажі та окопи були чимось винятковим, то на війні в Україні вони є повсякденним явищем, яке викликає страх у російських солдатів.
Щоб забезпечити необхідну кількість квадрокоптерів-камікадзе, українці використовують два способи. Вони або купують комерційні рішення – наприклад, в рамках збору коштів в інших країнах, або виробляють власні рішення за принципом – чим дешевше, тим краще. У першому випадку використовуються комерційно доступні дрони зі складною зброєю та частинами, які часто виготовляються у Китаї. Кількість квадрокоптерів, закуплених таким чином, величезна.
Що важливо, збір грошей на цей вид квадрокоптерів організовують не лише українці. Останньою подібною ініціативою став збір, організований чеськими солдатами та резервістами, які в рамках проекту під назвою Nemesis мають намір зібрати приблизно 4,5 мільйона доларів на 10 000 безпілотників FPV для української армії. Останні фото, опубліковані Міноборони України, свідчать про те, що такі поставки можуть становити кілька тисяч одиниць за раз.
У другому випадку використовуються українські конструкції, які загалом характеризуються максимальним спрощенням конструкції. З квадрокоптерів, які будують, українці викинули все непотрібне. Це дуже добре видно на прикладі серійних дронів Wild Hornet. Вони зібрані з однорідної пластикової рами, схожої на комерційні квадрокоптери в розкладеному стані, з тією різницею, що все, що додається пізніше, залишається відкритим.
До цієї рами входять кабелі, прикручені ззовні, додаткові двигуни з пропелерами (вже серійно виробляються в Україні), проста стаціонарна комп’ютерна камера, готове керування, управління польотом та зв’язок модулями, антеною та закріпленим там місцем для кріплення джерела живлення та бойового навантаження стрічками.
Принцип полягає у використанні характерних, дешевих акумуляторів (прикріплених ременями перед зльотом), яких насправді вистачає лише для того, щоб дістатися до пункту призначення (про що часто свідчить повідомлення на екрані оператора – «низький заряд батареї»). Тому немає необхідності вводити умову перезарядки без втрати ємності. Українці,
ймовірно, стандартизували їхні розміри та спосіб підключення до дрона (через відповідні джгути з конектором), завдяки чому одні й ті самі блоки живлення можна вставляти в різні квадрокоптери.
Безпілотники Wild Hornet, сконструйовані за цими принципами, масово виробляються в невеликих майстернях, тому немає ризику перервати їх поставки у підрозділи, які воюють на фронті одним ударом. І байдуже, що на конвеєрах немає роботів чи працівників «у фартухах». Найголовніше, щоб українським військовим було якомога більше безпілотників.
Іншим прикладом ще більш простого та дешевого рішення є квадрокоптер Terminal Autonomy AQV Scalpel, найкращий приклад простоти та зручності використання. На борту є все необхідне і максимально дешеве. Звісно, тут не розбірні кронштейни, а нерухома рама зі швелерів і прямокутного шматка листового металу. Крім того, є чотири ніжки, які просто кріпляться заклепками і тому не складаються на ходу. Всі ці елементи, швидше за все, зроблені з алюмінію.
Такий «грубий» квадрокоптер має максимальну злітну вагу 5 кг і може нести вантаж вагою 2,5 кг (тобто стільки його вагу можна прикріпити до нього).
Скальпель рухається з максимальною швидкістю 45 км/год в радіусі 10 км і тримається у повітрі лише 12 хвилин. Тому це не кружляння боєприпасів в очікуванні появи цілі, а засіб ураження об’єктів, виявлених іншими розвідувальними безпілотниками у точно визначеному районі.
Менш «незграбним» з точки зору зовнішнього вигляду квадрокоптером є також розроблений в Україні дрон класу FPV KH-S7. Це безпілотний літальний апарат, який уже схвалений до бойового застосування Збройними Силами України. Він менший за скальпель і може переносити вантаж вагою 1 кг на відстань до 7-9 км.
Система зв’язку та передачі даних у системах цього типу, зазвичай, дуже проста і, ймовірно, не захищає безпілотники від перешкод, створюваних росіянами від пристроїв перешкод, які встановлюються на транспортних засобах. Проте, тактика атаки українців не заважає їм вразити ціль, навіть якщо оператори втрачають зображення цілі перед ураженням.
Іноді це вимагає повторного польоту, але у випадку з квадрокоптерами це відносно просто і швидко. При розвороті дрон летить не так далеко, як безпілотні літаки-камікадзе.
Крім того, оператори стали настільки досвідченими, що можуть продовжувати атаку, навіть якщо зображення втрачено або порушено на завершальній фазі. Ефективність такого типу удару перевіряється, оскільки атаку БПЛА-камікадзе найчастіше координує інший розвідувальний БПЛА. Він знаходить цілі і наводить на них оператора бойового квадрокоптера.
Вартість дронів-камікадзе настільки низька, що українці можуть атакувати одну і ту ж ціль кілька разів, якщо попередні влучення не принесли бажаного результату. Це означає, що оператори працюють у групах, у яких кожен має конкретне завдання, зокрема оцінити ситуацію. Це необхідно, тому що українські військові, відгороджені від світу захисними окулярами, мають постійно почуватися у безпеці.
Вибухівка, прикріплена до дронів-камікадзе, також стає ефективнішою. Спочатку розривні частини гранатометів РПГ використовувалися в основному для боротьби з технікою. Вони кріпляться звичайними пластиковими стяжками, тому що у випадку з дронами-камікадзе від’єднувати заряд вибухової речовини не потрібно.
Винахідливість українців дивує всіх,
адже навіть за відсутності «спеціалізованих» лямок для кріплення бойових вантажів використовується звичайний пакувальний скотч, яким у звичайний час кріплять посилки. Проте, українським воїнам байдуже і нікого не хвилює їхній зовнішній вигляд. Поки заряд буде доставлений до виявленого об’єкта і він його знищить.
Ці типи корисного навантаження виявилися настільки ефективними, що дешеві квадрокоптери також почали боротися з рухомими транспортниками і танками, зокрема з технікою, оснащеною передавачами постановки перешкод. Проте, 100% ефективність була досягнута при атаці по погано захищених артилерійських системах і системах залпового вогню, споряджених боєприпасами.
Ціллю, яку особливо шукали українці, були реактивні системи залпового вогню ТОС-1, які також стріляють термобаричними зарядами. За даними ORYX, росіяни втратили вже 17 таких комплектів, кілька з яких були знищені за допомогою безпілотників FPV.
Дедалі більше фотографій показують, що на квадрокоптерах-камікадзе використовуються не тільки імпровізовані ударні заряди, але й спеціально виготовлені теплові снаряди для дронів.
Відтак вони стають дедалі ефективнішими, про що свідчать успішні удари навіть по таким «сучасним» танкам, як Т-90М. Не допомагають навіть додаткові заходи безпеки, такі як передавачі перешкод або додаткові ферми, які теоретично захищають вежі від атак зверху і з боків.
Останнім завданням, яке, ймовірно, постійно буде покладено на квадрокоптери, буде боротьба з безпілотниками супротивника, які з’являються в районі бойових дій, наприклад, координація вогню російської артилерії. Такі повітряні бої безпілотників відбулися вперше за час війни в Україні і можуть стати стандартною операцією з українського боку.
Наразі це робиться простим тараном безпілотного літального апарату супротивника, що за умови ефективного оператора може призвести лише до незначних пошкоджень вашого власного дрона. Щоб мінімізувати або навіть ліквідувати цю шкоду, українці, напевно, скоро знайдуть спосіб знищення російських квадрокоптерів. Це можуть бути, наприклад, спеціальні сітки, які при скиданні на ціль можуть не тільки пошкодити її гвинти, а й дати можливість вивести «ціль» на власні позиції.
Баба Яга – найекономічніший спосіб знищення російської військової технікиОкремим безпілотним бойовим комплексом, який фактично апробували лише під час війни в Україні, є бомбардувальні мультикоптери. Вони володіють характеристиками як боєприпасів, що пересуваються, так і дронів-розвідників, а також постійно роблять те, що роблять дрони-камікадзе. Збройні Сили України відпрацювали способи використання цього типу безпілотних літальних апаратів, які можуть нести навіть кілька бойових вантажів прямо на ворога знизу.
І в цьому випадку українці не дотримуються принципу одноманітності техніки, використовуючи як різноманітні типи безпілотників, так і велику кількість типів «бомб», які вони носять. Тому Росія відправляє як малі квадрокоптери, закуплені на цивільному ринку, які несуть одне бойове навантаження, так і великі мультикоптери, що несуть кілька бойових навантажень.
Прикладом такого рішення є октокоптер Vampire, спеціально пристосований для нічних операцій. Саме він отримав прізвисько «Баба-Яга», яке стали використовувати для опису цілого класу дронів. Vampire може перебувати у повітрі з повним бойовим навантаженням 15 кг протягом 22 хвилин,
рухаючись на відстань до 10 км зі швидкістю до 40 км/год.
Як у випадку з малими гелікоптерами, так і з великими мультикоптерами, вони почали використовувати вже наявні дрони, додавши геніальні, хоча й інші, системи для кріплення та скидання «бомб» на ворога. Ці краплі вражають своєю простотою, винахідливістю та ефективністю. Прості гаки, встановлені на невеликих квадрокоптерах, дозволяють навіть невеликим одиницям «закидати» ворога зарядами, які часто є стандартними боєприпасами, інноваційно адаптованими до такого роду завдань. Найпростішим рішенням є просто ручні гранати, які, всупереч видимості, не повинні бути ефективними лише проти живої сили.
Українці досягли такої досконалості, що вміють скидати корисний вантаж з безпілотника на танк, користуючись тим, що росіяни, втікаючи у паніці, дуже часто залишають відкритим люк командира чи водія. Кинувши всередину звичайну ручну гранату, можна в гіршому випадку викликати пожежу, а у кращому вибух підкине вежу у повітря.
Ручні гранати – не єдиний альтернативний засіб обстрілу ворога. Більші квадрокоптери та мультикоптери перевозять,
наприклад, мінометні гранати та належним чином підготовлені боєприпаси для ручних гранатометів. На YouTube українці навіть опублікували відео, як модифікувати такі ракети, щоб їх можна було скидати з безпілотників. У цьому випадку до них також кріпляться баласти, зроблені з банок або надруковані на 3D-принтері.
3D-принтери стали в Україні своєрідною розподіленою промисловою лінією, яка доставляє точно визначені елементи у визначені місця, де згодом вони збираються для створення смертоносної зброї. Часто це військові підрозділи з використанням безпілотників, які готують такі «бомби» біля фронту, а іноді навіть в окопах, щоб скинути їх на ворога.
Однак, такі замінні заходи іноді виявляються неефективними, тому створюються більш потужні бойові навантаження, спеціалізовані для конкретних цілей. Українці не публікують інформацію на цю тему, але відеоматеріали та фото свідчать про їхню дедалі більшу ефективність.
Перш за все, це різного роду міні-бомби, що містять специфічні заряди, наприклад, для знищення бронетехніки, а також для виклику пожежі (наприклад, маскувальна сітка,
що захищає вогневу позицію чи окоп). Зафіксовані випадки, коли українці спалювали таке укриття, а потім різними боєприпасами влучали у правильну ціль.
Різноманітність у цьому полі величезна, і, ймовірно, самим українським збройним силам потім буде важко визначити, що було висипано на голови росіян. Однак, останні фільми чітко показують, що такі бойові заряди вже створюють спеціалізовані постачальники, які піклуються як про стабілізацію польоту «бомби» (що підвищує точність), так і про її вражаючу силу (що підвищує її ефективність).
Виявляється, такі заряди, навіть невеликі, які скидає якась «Баба-Яга», здатні топовим ударом, причому з першого заряду, знищувати навіть нібито важку броньовану техніку типу танків Т-90.
Урок, не засвоєний НАТО і польською армієюУкраїнський досвід використання безпілотників має революціонізувати підхід країн НАТО до способів ведення операцій з російською армією. Як виявилося, одних тільки технологічних переваг може бути недостатньо, щоб зупинити натиск солдатів і техніки, відправлених Кремлем до сусідніх країн. Російська влада продовжує традиції Другої світової війни і,
абсолютно не зважаючи на втрати, повторює атаки так довго і з такою силою, поки у захисників не закінчаться боєприпаси.
Безпілотники змінюють цю ситуацію, тому що дозволяють дешево знищити ворога ще до того, як він наблизиться на відстань пострілу. Так, українці захищаються від зимового наступу, який зараз проводять росіяни на сході України. Вони роблять це у безпрецедентних масштабах, бо такі умови їм нав’язав опонент. Тому маленькі квадрокоптери-камікадзе атакують усе, що потрапляє на камери розвідувальних дронів.
Українці також довели, що цивільні транспортні засоби, які використовуються російською армією спеціально (вантажівки та легкові автомобілі, трактори та мотоцикли), антенні системи, встановлені на щоглах та будівлях (наприклад, радіоелектронна боротьба), оптико-електронні установки спостереження та навіть окремі солдати. Виявилося, що, аби уникнути втрат від артилерії, росіяни підходили до районів бойових дій по одному і лише потім об’єднувалися у більші групи безпосередньо перед наступом.
Відповіді НАТО на такі дії поки що немає, незважаючи на чіткі сигнали з України.
Таким чином, замість того, щоб думати про тисячі міні-камікадзе, які повинні бути призначені підрозділам на фронті, як ручні гранати, Захід досі замовляє лише складні, а отже також дорогі спеціалізовані безпілотні системи, які жодним чином не можуть задовольнити всі потреби, що призводить до від нинішнього способу ведення військових дій.війни Російською Федерацією.
На жаль, це стосується і Польщі. Закуплені польською армією безпілотники-камікадзе Warmate і система Gladius, звичайно, необхідні, але їх потрібно використовувати для виконання чітко визначених завдань. Водночас Україна показала, що навіть із величезними фінансовими зусиллями неможливо запровадити таку кількість спеціалізованих безпілотних систем, щоб задовольнити всі потреби.
Чи хтось в НАТО врешті-решт погодиться з тим, що у період посилення російських атак 4-11 вересня 2023 року на сході України безпілотники – винуватці 25% усієї військової техніки, втраченої Росією під час зіткнень, зокрема знищення 42% танків і 47% бронетехніки.
Оцінки, опубліковані журналістом Володимиром Даценком, показують,
наприклад, що безпілотник FPV-камікадзе у 30 разів ефективніший у знищенні бронетехніки, ніж артилерія, і дає принаймні у 175 разів більшу проникаючу здатність, якщо порівнювати вартість безпілотника порівняно з вартістю самого дрона. Але це мають бути дешеві безпілотні системи, які впроваджуються масово. Командир українського безпілотника Юрій Касьянов розповів, що Збройним силам України потрібно 25 тисяч тактичних безпілотників на місяць.
Тепер виникає запитання: чи менше їх знадобиться Польщі у можливому протистоянні з тим же суперником. Звичайно, ні. Тому квадрокоптери-камікадзе повинні бути дешевими і масовими. Важко уявити, щоб бойовики поспіль знищили всіх російських солдатів, які лежали на передньому плані, в ямках. Але це можливо з дешевими квадрокоптерами, і українці це роблять. Треба просто сконструювати такі безпілотники і впровадити їх у військову техніку.
Про замовлення вантажів, які перевозяться цим типом безпілотних літальних апаратів, теж нема й думки. І у цій сфері країни НАТО (зокрема Польща) використовували вузькоспеціалізовані боєголовки,
призначені для конкретного типу носія. Тим часом, російським солдатам іноді достатньо гранати, прикріпленої скотчем до купленого у магазині китайського дрона.
Важливо, що такі дешеві рішення розроблені у Польщі, наприклад, у Технологічному інституті ВПС. Там були створені конструкції авіаційного кумулятивного осколкового патрона LNKO, авіаційного осколкового патрона LNO, який можна встановити на квадрокоптер ATRAX, також розроблений ITWL. Однак, такі корисні вантажі також можна прикріпити до набагато дешевших і простіших безпілотників. Але ви повинні їх мати.
Також не вистачає загальної підготовки з тактики використання та експлуатації квадрокоптерів-камікадзе. Важко зрозуміти небажання навчити якомога більше солдатів використанню чогось, що могло б дати їм перевагу і шанс вижити у сутичці з росіянами. Тим паче, що нинішні системи керування польотом у дронах дозволяють людям керувати ними після кількох годин навчання.
