Як відбувається протистояння у кіберпросторії, як немедійні операції можуть впливати на хід війни та що таке «цифровий Перл-Харбор»? Видання The Economist розповідає про перипетії російсько-української кібервійни. SPEKA публікує адаптований переклад матеріалу. Тут немає нічого, що могло б ідентифікувати, хто знаходиться в офісній будівлі в Києві, але росіянам не потрібна табличка, щоб про це сказати. Вікна на верхніх поверхах досі розбиті після атаки безпілотника минулого літа на центр операцій кіберзахисту України. Обидві сторони мають свій бій, щоб викрасти розвіддані та посіяти паніку, атакувати телекомунікації, критичну інфраструктуру, військові комп’ютери та все, що вони можуть зламати. Ця війна ведеться в тіні, каже український розвідник. У червні минулого року, за його словами, «великі удари» закрили автозаправні станції та інтернет-провайдерів у Бєлгородській та Ростовській областях росії. Мало хто зі сторонніх помітив це, а російська влада промовчала. Тім Карпінський, голова Українського кіберальянсу, «спільноти хактивістів», каже, що багато українців і росіян,
у тому числі величезні хакерські мережі, колись працювали разом в IT та кібернетиці. Коли дві країни вступили у війну, це означало, що українці мали «навички, інструменти, та знання для ефективної відсічі».Великі російські атаки десятиліття тому стали тривожним дзвіночком. У 2015 році хакери проникли в системи електростанцій і на кілька годин вимкнули електрику в частині західної України. Рік потому атакували київську мережу. У червні 2017 року банки, енергетичні компанії та державні комп’ютери були розгромлені, пише аналітик Давид Кириченко. За його словами, дані з 10% комп’ютерів по всій Україні були стерті, що спричинило масовий збій.Одним із результатів, каже Дмитро Осика з Modus X, відділу кібербезпеки ДТЕК, який виробляв близько чверті електроенергії в Україні до вторгнення 2022 року, є те, що тепер ніхто не може зламати контроль їхніх електростанцій. Їх було виведено з мережі та вилучено з решти кіберінфраструктури компанії. Після вторгнення команда кіберзахисту в ДТЕК збільшилася в чотири рази до 40 осіб.Володимир Корнійчук очолює безпеку в «Дії» — додатку,
яким користуються 20 мільйонів українців, який містить їхні id- картки та інші документи та дозволяє платити податки, отримувати соціальні виплати тощо. «Не було й тижня, щоб нас не атакували», — каже він. За однією російською операцією було виявлено компанію, зареєстровану за два тижні до вторгнення. Її відстежили за адресою компанії, зареєстрованої в Лондоні.У грудні, під час найбільшого успішного удару кібервійни, російські хакери зламали «Київстар», найбільшого мобільного та інтернет-провайдера в Україні, відключивши послуги на кілька днів. Стоячи перед великим екраном, майор Юрій Мироненко, голова Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, вказує на графіки, на яких детально зазначено, хто відповідальний за це. Держспецзв’язку підпорядковується службам безпеки. Він також знаходиться в центрі плеяди державних, військових і приватних підрозділів кіберзахисту та допомагає їх усіх координувати. За його словами, у 2022 році було 2194 «кіберінциденти», з яких 1048 були «значними або критичними». У 2023 році їх було 2554, з яких лише 367 були серйозними.
Тож кіберзахисники України різко знизили рівень серйозних атак. Але за перші два місяці цього року росіяни посилили наступ, і він очікує, що 2024 рік буде «ще важчим з точки зору кібервійни». За його словами, Держспецзв’язку стало відомо, що 10% атак походять від кіберпідрозділів російських спецслужб, а решта – від афілійованих злочинних хакерських груп та інших.Єдиним ефективним російським кіберпідрозділом є Армагеддон, який належить службі безпеки ФСБ. Кажуть, що деякі з її співробітників є колишніми співробітниками українських служб безпеки в Криму, які втекли до Росії під час анексії півострова у 2014 році.Кириченко каже, що коли почалося вторгнення 2022 року, експерти боялися «цифрового Перл-Харбора»; але обороноздатність України на диво «вистояла». Зараз, попереджає він, «російсько-українська кібервійна стає більш агресивною, ніж будь-коли, і продовжить поширюватися в майбутньому на потенційно більш руйнівні критичні… цілі».
