Під час Другої світової війни спецслужби нацистської Німеччини, зокрема, розвідувальна служба Абвера розробили, виготовляли та використовували широкий спектр шпигунських радіопристроїв, більшість із яких використовувалися для надсилання розвідувальних даних з інших країн.
Тим з ранніх німецьких шпигунських пристроїв радіозв'язку, розроблених до Другої світової війни, офіційні позначення (якщо вони взагалі існували) часто невідомі. Пізніші шпигунські радіостанції Абвера зазвичай складалися з найменувань у форматі (приклад) SE 98/3, в якому S означає передавач Sender, а E означає Empfänger. Число перед "/" позначає послідовний номер пристрою. Частина за «/» вказує вихідну потужність передавача у ватах.
Зверніть увагу, що не всі шпигунські радіостанції Абвера були виготовлені у великих кількостях, а деякі з них були більш ніж принциповою схемою, яка надавалася агенту. У таких випадках агент повинен був самостійно роздобути деталі та компоненти в чужій країні та створювати пристрій із нуля. В результаті багато з (послідовно пронумерованих) моделей відсутні в наведеному нижче списку.
Зазначимо, деякі з пізніших радіостанцій Абвера використовувалися і наступниками Абвера RSHA/VI F, RSHA/Amt Mil 2 і FHO 3 і після Другої світової війни Організацією Гелен (OG) і Bundesnachrichtendienst (BND).
Також слід зазначити, що не про всі пристрої зі списку є опис, але ми, навіть при мінімумі інформації, спробуємо відзначити згадані моделі.
Для початку розглянемо цікавий тип адаптерів Würfel-Sender, розроблений для використання в поєднанні зі звичайним мовним приймачем, в результаті чого радіолампу звукового підсилювача витягували і встановлювали зверху модуля передавача. .
Під час передачі мовного приймача потрібно було виключити можливість прийому сигналу. Показана на зображенні новорічна копія "Würfel"-Sender виготовлена для радіолампи EL 11. Зверніть увагу на маленьку білу індикаторну лампу для контролю струму в антені, позначену стрілкою. Очевидно, що такі прості передавачі виготовлялися із кварцовою стабілізацією частоти. Ці типи пристроїв використовувалися переважно до вторгнення до Франції (травень-червень 1940 р.), й у операцій біля французького «уряду Віші»,
до німецької його окупації 1942 року.
Повертаючись до радіостанцій відзначимо, що у більшості випадків приймачі та передавачі радіостанцій мають лише один частотний діапазон, який був у межах від 2 до 15 МГц, і використовувалися частоти, що найбільш підходять для потрібної відстані зв'язку та часу доби.
Радіостанція SE 74/12
SE-74/12 це шпигунський чемоданний приймач, розроблений у 1938 році OKW-Aussenstelle Berlin-Stahnsdorf 1 для використання під час Другої світової війни німецькою службою безпеки, Абвером.
Приймальний центр у Вольдорфі.
Комплект складається з передавача S-74/12 з вихідною потужністю 12 Вт, приймача E-74 та відповідного блоку живлення (PSU), зібраних разом у звичайній валізі.
В даний час у нас немає зображення цього чемоданного приймача, але з документів, що збереглися, ми знаємо деякі його характеристики. Коли німецького шпигуна Франца Майра заарештували в Ірані (Персія) в серпні 1943 року, він мав величезну кількість документів, включаючи інструкції для SE-74/12.
Передбачається, що важлива схема передавача аналогічна схемі S-87/20, випущеної 1939 року,
враховуючи те що, що у конструкції застосовуються ті радіолампи. Вихідна потужність S-74/12 дещо нижча, ніж у S-87/20 – він видає 12 Вт замість 20 Вт – оскільки використовувалися стандартні лампи, тоді як S-87/20 постачався зі спеціально підібраними радіолампами.
Радіостанція SE 75/20
E 75, являв собою приймач прямого посилення 1-V-1 і був оснащений трьома лампами CF7, а також використовувався як приймач E 80, E 85 і E 90 при використанні з відповідними передавачами. Приблизно з 1940/41 року приймачі з роботи від мережі були оснащені трьома радіолампами EF12, а також такі приймачі, як E 96, були з двома діапазонами, що перемикаються.
Валіза з двох пристроїв – приймача Е 75 і передавача S 75/20 харчувалася від окремого блоку живлення Gl SE 75, виконаного на радіолампах AZ12 і GR150A.
У цій радіостанції використовувався однокаскадний передавач S 75 з вихідною потужністю 20 Вт, з кварцовою стабілізацією частоти, подібний до S 85/14, який буде описаний далі.
На мій погляд схеми пристроїв радіозв'язку нацистського Абвера були досить примітивні, і від шпигунів, які використовують їх вимагалося чимала майстерність як у комутації пристроїв,
так і в роботі в радіоефірі, хоча дозволю собі припустити, що принцип блоково-модульних конструкцій призначений для комплектування окремих приймачів або передавачів і в можливому виборі у користувача джерела живлення. Війни, особливо на східному фронті найчастіше не можна було використовувати мережу чи автомобільний акумулятор.
У схемотехніці радіоприймання німецькі пристрої використовували єдину стандартну концепцію, а саме двоконтурний приймач прямого посилення 1-V-1.
Кварцові резонатори, якими задавалася частота передавача зазвичай були вставними, з панелькою зовні корпусу, прямокутним або, як показано на малюнку, з круглим в поперечному перерізі корпусом. Також зустрічалися модулі кварцу з можливістю побудови частоти сигналу, правда межі підстроювання були зовсім невеликими – кілька кілогерців.
Радіостанція SE 76/15
Ця радіостанція була виконана у валізі, з окремим мережевим джерелом живлення Gl SE 76 на радіолампі AZ1. Приймач Е 76, як і в інших варіантах був прямого посилення 1-V-1 з регенеративним детектором, виконаний на трьох радіолампах EF12. Передавач S 76/15 з вихідною потужністю 15 Вт на радіолампі AL4.
Зображення цієї радіостанції у нас, на жаль, немає.
Радіопередавач S 80/10
Валіза передавача S 80/10 з вихідною потужністю 10 Вт була виконана на лампі AL4 і для його живлення використовувалася мережа змінного струму. У блоці живлення цього радіопередавача, як і в попередній моделі передавача, використовувалася радіолампа AZ1. Зображення цього радіопередавача у нас також немає.
Спільно з цим передавачем використовувався приймач SE 75 (описаний у попередній частині циклу статей) з можливими невеликими змінами схеми та конструкції.
Радіостанція SE 85/14
Валіза радіостанція SE 85/14 складалася з передавача S 85/14 та приймача E 85, причому останній з незначними модифікаціями повторював конструкцію приймача прямого посилення 1-V-1, який застосовувався у складі радіостанції SE 75/20. Приймач був оснащений окремим вбудованим блоком живлення від мережі на радіолампі EZ 11.
Передавач цієї радіостанції видавав 14 Вт вихідний ВЧ потужності і виготовлявся протягом тривалого періоду часу, пройшовши том модифікації на радіолампах EL5 і AZ11 в першій, AL5 і AZ11 в другій, і AL5, EZ12 в третій модифікації.
