Самохідні артилерійські установки 2С7 “Піон” калібру 203 мм застосовуються з початку широкомасштабного вторгнення росії, і агресором, і Силами оборони України. Ці 50-річні системи досі залишаються в строю.
Король артилерії 60-х
Перші артилерійські установки калібру 203 мм були розроблені у США наприкінці 50-х. Тоді це вважалась грізною зброєю, могутнішою і потужнішою за артилерію калібру 155мм. Першою гаубицею цього калібру була М110, яка надійшла на озброєння армії США у 1963-му. Установка здійснювала 1-3 постріли за 2 хв., уражала цілі на відстані до 25 км стандартними снарядами і до 30 км – реактивними. САУ широко застосовувались під час війни у В’єтнамі, згодом – операціях “Щит пустелі” та “Буря в пустелі”. Згодом САУ М110 замінили на удосконалені М110А1 та М110А2.
Американські САУ калібру 203 мм стали прикладом глобальної артилерійської переваги. Вони були бажаними у країнах-союзників. Операторами цих систем були Бельгія, Єгипет, Німеччина, Греція, Іран, Ізраїль, Японія, Йорданія, Марокко, Нідерланди, Пакистан, Південна Корея, Іспанія, Тайвань, Туреччина,
Велика Британія.
За чверть століття експлуатації ці 203-міліметрові САУ почали знімати з озброєння. Причин було кілька: складна логістика, несуттєвий розрив у дальності і вогневій міці з легшими та простішими установками калібру 155 мм. Роль ствольної артилерії калібру 203 мм перейняли на себе реактивні засоби: системи залпового вогню, високоточні ракети. М110 стали переходити до резервів армії США, хоча останні зразки виконували завдання аж до 1994-го.
Подібну практику застосували більшість країн-членів НАТО. Наявні установки калібру 203 мм змінювали на легші 155-міліметрові, системи залпового вогню або реактивні установки. Олімп ствольної артилерії зайняв 155-міліметровий калібр.
Однак досвід США перейняли не всі країни-експлуатанти гармат калібру 203 мм. Ці САУ продовжили сумлінно виконували завдання у деяких інших країнах світу. Ізраїль використовував M110 під час війни Судного дня проти єгипетських і сирійських військ у 1973-му, у 1982-му застосовував М110 в операції «Мир для Галілеї». Турецька армія використовувала системи M110A2 проти Робітничої партії Курдистану з 1990-х років,
турецької військової інтервенції в Сирії. Іран використовував свої M110 під час ірано-іракської війни, продовжує експлуатувати їх донині.
Самохідні артилерійські установки калібру 203 мм досі є на озброєнні Японії, Ізраїлю, Іспанії, Тайваню, Пакистану, Марокко, Йорданії, Бехрейну.
“Піон” – наймогутніша квітка радянського артилерійського квітника
Першу власну серійну самохідну артилерійську установку калібру 203 мм Радянський союз виготовив у 1975 році. Того ж року машина з назвою М-1975 стала на озброєння армії. Трохи удосконалена версія САУ має назву 2С7 “Піон”.
“Піон” може стріляти стандартними снарядами вагою понад 100 кг на відстань до 37 км, реактивними – до 47 км. САУ побудована на шасі танку Т-80, яке забезпечує мобільність по пересіченій місцевості. Має напівавтоматичний механізм заряджання, який обробляє окремі заряди в мішках і снаряди, що забезпечує швидкість стрільби приблизно один постріл на хвилину.
Виробництво 2С7 тривало аж до розвалу Радянського Союзу – остання партія з 66 машин передана у війська у 1990-му. За 16 років виробництва було випущено понад 500 одиниць 2С7 різних модифікацій.
Чому “Піони” повернули до строю
За час експлуатації у Радянській армії самохідні артилерійські установки “Піон” жодного разу не були використані у збройних конфліктах. Після підписання у 1990-му Договору про звичайні Збройні сили у Європі, який встановив обмеження на ключові категорії військової техніки, “Піон” та його модифікацію “Малка” почали знімати з озброєння.
Єдиним епізодом бойового застосування САУ 2С7 була російсько-грузинська війна у 2008-му, коли грузинська сторона конфлікту використовувала батарею з шести САУ 2С7.
“Піони” застосовуються і під час російсько-української війни з обох сторін.
У 2015-му в окупованій Макіївці на Донеччині з’явились перші російські “Піони” зі складу 19-го артилерійського дивізіону рф, щонайменше 3 установки 2С7 “Піон” згоріли у військовому таборі окупаційних військ росії у Ростовській області у квітні 2015-го.
У травні 2022 року російські пропагандисти показали відео застосування 2С7 “Малка” на Харківщині, того ж місяця Сили оборони знищили щонайменше кілька російських “Піонів” на території олійного заводу у місті Пологи на Запоріжжі.
Станом на кінець 2024 року підтверджена втрата армією рф щонайменше 23 одиниць САУ 2С7.
За півстоліття “Піон” суттєво не змінився ні конструтивно, ні функціонально. 2С7 – така ж далекобійна ствольна артлерія, яка виконує ті ж функції, які і 50 років тому. Єдині удосконалення полягають у підвищені точності та швидкострільності. Причин для повернення “Піонів” у стрій є кілька.
Низька вартість пострілу. Функцію далекобійного ураження цілей у армії НАТО зазвичай виконують ракети. Однак вартість навіть найдешевшої ракети суттєво перевищує ціну пострілу “Піона”. З огляду на протяжність лінії фронту українсько-російської війни та велику кількість цілей застосування лише ракет – досить дороговартісний процес.
Висока ефективність ураження. Будь-яка ракета потребує електронного наведення, корекції, цілевказівки, цілеспрямування. Зі спутника, літака-навідника, безпілотника-корегувальника, тощо. У сучасній високотехнологічній війні, де масово застосовуються засоби радіоелектронної боротьби, ці функції нівелюються противником, тим самим зменшуючи ефективність застосування ракет.
Артилерійський снаряд – заповнена вибухівкою металева болванка, яку не можливо ні зупинити, ні збити з траекторії. Так само засоби ворожого РЕБу не діють на артилерійську установку 1970-х років випуску, чого не можна сказати про пускові установки сучасних ракет.
Наявність боєприпасів. Сьогодні на арсеналах низки країн ще чимало снарядів до “Піонів”. До речі, для цієї артустановки можна використовувати снаряди M106 від американської САУ M110. Більшість армій світу не потребують снарядів до «Піонів», бо не мають установок калібру 203 мм на своєму озброєнні.
Широкомасштабна війна росії проти України вкотре продемонструвала, що новітні високотехнологічні зразки озброєння лише доповнюють та посилюють традиційні засоби вогневого ураження, і наразі не можуть замінити їх повністю. Саме тому “ветерани” артилерії повертаються до строю.
Секція «Арсенал» групи «Інформаційний Спротив»
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter а також на наш канал в Telegram Разом до Перемоги!
