Атака на системи Укрзалізниці, про яку стало відомо наприкінці минулого тижня, стала черговим актом кібервійни проти України. Поки Україні вдається стримувати кібернападників, попри те, що кібернапади під час Великої війни проти України тривають постійно.Вранці 23 березня Укрзалізниця повідомила про те, що «через технічний збій в IT системі Укрзалізниці не працюють онлайн сервіси». Спочатку в офіційних повідомленнях фігурувала версія «масштабного серверного збою», проте уже 24 березня вранці державний перевізник розповів про те, що ІТ-системи Укрзалізниці зазнали масштабної кібератаки, через що є недоступними її онлайн-системи. Хоча рух потягів залишився незмінним і компанія змогла перевести всі процеси у резервний формат, виникла проблема онлайн-продажу квитків, які довелося реалізовувати через традиційні каси. Щобільше, перевізник повідомив, що у випадку, коли пасажир не встиг купити квиток, він може сідати на потяг без квитка, а фахівці все оформлять на місці. Укрзалізниця вранці 26 березня повідомила, що намагається відновити онлайн-сервіси після атаки,
але поки що продаж квитків запустити не вдалося. Сумнівів в тому, в якийсь момент усі системи запрацюють в штатному режимі у українців немає. Адже це державне підприємство з початку війни не раз демонструвало невидиму стійкість та забезпечувало перевезення і людей, і вантажів практично під кулями – про це надзвичайно цікаво написано у книзі Марічки Паплаускайте «Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці». Питання лише в тому, скільки часу потрібно буде ІТ-фахівцям і Укрзалізниці, й інших державних структур, дотичних до кібербезпеки, на відновлення цих ІТ-елементів критичної інфраструктури. Атака на системи Укрзалізниці стала іще одним актом в кіберпротистоянні – іншому, невидимому фронті Великої війни, успіх ворога на якому може бути не менш деструктивним, аніж штурм «шахедів» чи інші обстріли.Speka пригадує основні кібернапади на Україну – битви кібервійни, яка почалась ще у 2014 році і триває до цього часу.Наразі історія кібервійни проти України лише пишеться, попри те, що автори української «Вікіпедії» намагалися систематизувати всі кібернапади на нашу державу.
Сьогодні складно оцінити, який із цих нападів став найуспішнішим, почасти через те, що не про всі їхні наслідки повідомляли публічно. Проте є ті, які приховати не вдалося ні самим організаторам, ні жертвам, попри їхні намагання.За три роки (2014-2017й) російські хакери здійснили понад 7 тисяч кібератак на сервери українських держструктур. Ймовірно, першим із відомих актів кібервійни стала атака на сервери Центральної виборчої комісії в 2014 році та підміна повідомлення із результатами виборів на так звану «Картинку Яроша» — таблицю з результатами голосування, в якому буцім-то виграв очільник «Правого сектора» Дмитро Ярош.Наступним помітним для пересічних людей актом кібервійни стали атаки на українські обленерго, які відбулися в грудні 2015 року і про які стало відомо в січні 2016го. Тоді постраждали «Прикарпаттяобленерго» та іще декілька інших. Особливість цієї атаки полягала в тому, що вперше її наслідки відбувалися не лише в кіберпросторі, але й несли незручності для звичайних людей – понад 230 тисяч користувачів були декілька годин без енергопостачання.
Схожий кібернапад було зафіксовано у грудні 2016 року, тоді ціллю атаки були енергомережі в Києві та Укренерго.Іще одним помітним кіберактом перших трьох років відвертого кіберпротистояння проти України стала Ransomware-атака із використанням вірусу Petya. Тоді особливо багато медійних організацій постраждали від цих кібернападів, а деякі телеканали навіть не могли вести трансляції.Цифровізація державних послуг та держреєстрів останніх років перед Великою війною перетворила Україну на особливо ласий шматок для хакерів країни-агресора. Такий перехід у «цифру» мав би супроводжуватися посиленням кіберзахисту для усіх державних структур. Наразі ми не маємо інформації про стратегії кіберзахисту української влади «версії» до 2022 року, зате професійна спільнота добре пам’ятає відому фразу міністра цифрової трансформації про перебільшення ролі кібербезпеки.В будь-якому випадку на початку січня 2022 року українські цифрові структури декілька разів випробовували на міцність. Вранці 14 січня 2022 року було зафіксовано атаку на приблизно 70 державних вебсайтів України.
Це була атака типу «дефейс» (deface) – підміна вмісту головних сторінок українських держсайтів. Хакери розмістили на них повідомлення українською, ламаною польською та російською мовами про помсту українцям «за минуле, сьогодення і майбутнє».Проте за тиждень українські медіа обговорювали нову кібербезпекову історію – 21 січня невідомий зловмисник виставив на продаж на хакерському форумі оголошення про продаж зламаних даних українських громадян, які могли бути отримані в результаті зламу «Дії». Реакція державних чиновників не заставила себе чекати – Нацполіція заявила про те, що насправді витоку з «Дії» не було. Журналістські розслідування не допомогли пролити світло на цей кейс.15 лютого 2022 року, трохи більше як за тиждень до початку Великої війни відбулася найбільша в історії України DDoS-атака на державні та банківські сайти. Цілями стали більше 10 банків, серед яких державні «ПриватБанк» та «Ощадбанк». 23 лютого 2022 року, напередодні вторгнення Росії, була зафіксована іще одна хвиля кібератак на урядові сайти та банки. Постраждали сайти Кабміну, Верховної Ради,
МЗС, СБУ та декілька інших.Тепер, з погляду часу, стає зрозуміло, що усі ці акти кібертероризму були підготовкою до війни, а у випадку так і не визнаного зламу «Дії» — можливою спробою отримати персональні дані українців. Згодом було багато свідчень про те, що окупанти мали дані українців, дотичних до ЗСУ чи учасників АТО. Підтверджень щодо способу отримання цих даних наразі не має, проте не виключено, що принаймні частина цих даних була результатом викрадених у січні 2022 року баз.Початок повномасштабного вторгнення супроводжувався активізацією кібератак. В ніч на 24 лютого 2022 року ворожі хакери атакували супутникову мережу Viasat задля того, щоб пошкодити можливості взаємодії між військовими та цивільними. Наприкінці березня 2022 року від атаки постраждав телеком-операторів «Укртелеком», згодом були спроби повторити атаки на енергетичний сектор України, але цей напад вдалося вчасно попередити. Найбільш помітними кібератаками Великої війни були наступні:Відбувся 12 грудня 2023 року, його результатом стала недоступність можливості зв’язку, що тривала декілька годин.
Компанія після атаки посилила захист та змінила архітектуру.Відбулась 19 грудня 2024 року, причому традиційно Мінцифри спочатку розповідали про технічні роботи, лише потім визнали факт кібератаки. Тоді державні послуги «в цифрі» були недоступні декілька тижнів, лише на початку січня заговорили про їхнє точкове відновлення. Цей кібернапад, згаданий на початку матеріалу, став приводом для цієї статті. Деякі сервіси національний перевізник відновив 27 березня, через 5 днів після кібернападу.Протистояння в кіберпросторі триває і Україна є об’єктом величезної кількості кібернападів, про які пересічні користувачі можуть навіть не здогадуватися. Ще у 2022 році представники Держспецзв’язку говорили, що Україна є однією з найбільш атакованих країн світу. За три роки ситуація не змінилась, більше того, країні потрібно бути готовій до нових кібернападів.Кібервійна проти України є частиною Великої війни та різновидом гібридних атак на пересічних користувачів, метою яких є залякування та підрив довіри до державних інституцій. Навряд чи агресор відмовиться від таких дій у майбутньому.Якщо розуміти, що людський фактор є однією з основних причин кіберінцидентів, то стає очевидно, що захист країни від ворога у кіберпросторі стосується буквально кожного із нас.
