Перший закон спілкування в соцмережах — не сприймайте буквально все, що читаєте
Конфлікти — це невіддільна й необхідна частина нашої взаємодії з іншими людьми. Бо, на щастя, ми всі різні. І це — прикольно!
Правильно побудований конфлікт не тільки дозволяє нам конструктивно рефлексувати, пізнавати нове, розвиває наше критичне мислення й аналітичні здібності — він ще й створює міцний зв’язок з іншою людиною, тобто посилює наші соціальні зв’язки, відчуття того що нас чують, розуміють, бачать.
Неправильно побудований конфлікт робить усе навпаки — стрес у нас, погіршення стосунків з іншими.
Сьогодні хочеться поговорити про конфлікти в соцмережах. Бо навіть наша з вами спільнота — інтелігентна, не політизована, усвідомлена та зріла — іноді спалахує і не стримує виразів.
На одному, як то кажуть, диханні прочитала книжку Supercommunicators Чарльза Дюгіґґа — в ній цьому присвячений цілий розділ.
Ви не повірите, але автор — як і вчені, яких він долучав до створення книжки, — вважають конфлікти одним зі способів будування соціальних зв’язків. Так! Те, що деякі українці віртуозно перетворюють на «срачі»,
може, навпаки, зблизити, розвинути, об'єднати. І при цьому жоден учасник може не змінити власної позиції щодо предмета обговорення.
Мої спостереження щодо конфліктування в соцмережах — далі.
Ми — кожен про своє
Якби під час сварок під нами, як у серіалах, з’являлися субтитри, які розкривали б те, що ми насправді хочемо сказати, було б дуже пізнавально.
Мама: «Нє, ну ви нормальні?! Чому знову брудний посуд стоїть на столі з вечора?»
Субтитри: «Я втомилася, я хочу сидіти й дивитися на стіну».
Донька-тінейджер: «Я ніколи в житті не вдягну ту гидоту, яку ти мені купила!»
Усвідомлення того, що вам не треба нікого ні в чому переконувати, дуже полегшує життяСубтитри: «Я товстий тюлень у будь-якому одязі, і мене тіпає від однієї думки про те, що завтра знову в школу».
Ваш сусід: «Усіх ваших геїв і трансів треба за високий паркан, і нехай роблять там усе, що заманеться!»
Субтитри: «Я невпевнена в собі людина, я боюся нового, і відчуваю загрозу від будь-кого, несхожого на мене».
Це я до того, що за всім тим, що люди пишуть в коментарях, часом стоять не дуже очевидні побоювання,
переконання, відчуття. Тож перший закон спілкування в соцмережах — не сприймайте буквально все, що читаєте.
Звісно, найкраща поведінка у конфлікті — не бути в ньому взагалі. Втім, іноді для вас важливо:
— висловити позицію;
— бути почутим;
— когось захистити;
— виправити помилку.
Уявіть, що всі ті самі цілі мають і ваші опоненти. Їм теж важливо… бути почутими.
Тож правило друге: почуйте опонента — тобто зацікавтесь ним. Ставте запитання, уточнюйте, отримайте максимум інформації про опонента.
В Supercommunicators пишуть, що коли ми розуміємо, що опонент це не просто, наприклад, «людина-антивакс», а й «стурбована мама», «юрист», «волонтер», «прихильниця ФК Арсенал», вона перестає бути для вас «отим обмеженим тупим антиваксом», яким може здатися після якогось одного-єдиного коментаря.
Будьте гіперввічливими
«Дизайн» людини передбачає сприйняття іншої людини усіма нашими сенсорними каналами — щоб краще зрозуміти співрозмовника, ми маємо його бачити, чути відтінки голосу, спостерігати жестикуляцію та міміку. Соцмережі не дають такої можливості.
Тож будьмо галантними одне з одним.
Чисельні дослідження доводять, що «градус» конфлікту в соцмережах в рази нижче, якщо хоча б одна зі сторін конфлікту вживає слова «дякую», «так, я вас розумію», «перепрошую». Ці слова ніби страхують нас від того, аби дійти некоректних, квапливих висновків про іншу людину.
Уникайте сарказму
З тієї ж причини при віртуальному спілкуванні сарказм не зчитується: не видно, як ви посміхаєтесь, коли кажете це, не чутно вашого дружнього «хі-хі», непомітна ваша міміка.
Соцмережі перетворюють невинний сарказм на образу — хоча вам може видаватися, що все ОК, — і «чому раптом усі так обурилися?!»
«Ні!» публічному цькуванню
Коли ви долучаєтеся до колективної критики когось, чогось, чийогось вчинку в соцмережах, ви ніби легалізуєте цей негатив, робите його нормою. Вчені, які досліджували поведінку людей в соцмережах, дійшли висновку, що, чим частіше ви грубі та категоричні в соцмережах, тим більше ви так починаєте спілкуватися й у реальному житті.
Навіщо це все?
Усвідомлення того, що вам не треба нікого ні в чому переконувати, дуже полегшує життя.
Читайте також:
Ерін Леонард
Коли спілкування не складається. Три ознаки токсичного співрозмовника
У вас, ну відверто кажучи, не має мети зробити так, аби всі антивакси вакцинувалися, а ваш сусід-гомофоб гордо долучився до наступного прайду в Києві. Авжеж? Мета конфліктів — дати нам зрозуміти, що ми різні, але вміємо почути одне одного й порозумітися.
Усім було б ліпше, якби поведінка в соцмережах зводилася до щирої цікавості щодо позиції, яка відрізняється від вашої; ввічливого та чуйного спілкування; усунення хейту.
Текст публікується з дозволу авторки
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу ПоглядиNV
Більше блогів тут
