Технології

Вчені вдосконалили цинк-іонні акумулятори, які стануть «вбивцями» літій-іонних

30 вер•ProstoMob

Дослідники з Південної Кореї показали, що іноді для революції достатньо дрібної правки. Їхні тестові осередки на оновленому електроліті показали середню кулонівську ефективність 99,96% і витримали понад 600 циклів заряду-розряду без деградації. Для порівняння – попередні версії здихалися вже після 381 циклу.

Чому взагалі цинкЦинк-іонні батареї – це не черговий хайп. Це спроба вирватися з літієвої залежності через дешеві та доступні матеріали: цинк і звичайну воду. Плюс безпека – вони не горять, як деякі літій-іонники, які ми всі любимо тримати в кишені.

“Пошук безпечніших, доступніших і більш екологічних технологій накопичення енергії спонукав до масштабних досліджень альтернатив звичним літій-іонним батареям” – пишуть автори у своїй статті.

Водні цинк-іонні акумулятори мають купу переваг: природна безпека, низька собівартість і чудові електрохімічні властивості цинкового анода. Але є нюанс.

Проблема на межіНайбільші проблеми виникають на межі електрода і рідкого електроліту. Молекули води в електроліті розкладаються, а цинк осідає нерівномірно, утворюючи дендрити – такі собі металеві “зарості”,

які можуть спричинити коротке замикання.

Корейці вирішили не боротися з наслідками, а переробити сам електроліт. Точніше – його співрозчинник.

Одна молекула – вся різницяКоманда взяла звичний триетилфосфат (TEP) і замінила в ньому одну етоксигрупу на дифторметильну. Вийшла нова сполука – діетил(дифторметил)фосфонат (DEDFP).

Здавалося б, дрібниця. Але результат:

  • 486 циклів зі збереженням 70% ємності
  • Робота понад 700 циклів загалом
  • TEP-система відвалювалася вже на 381 циклі
Модифікована молекула слабше взаємодіє з іонами цинку, тому їм легше “скидати” сольватну оболонку і осідати на електрод. А ще вона гідрофобна – відштовхує воду від поверхні електрода. Це фізичний бар’єр, який придушує розкладання води – головну причину втрати ефективності.

Захисний шар як бонусЩе один ефект DEDFP – утворення стабільного захисного шару на поверхні цинкового електрода. Під час першого заряду модифікована молекула легше відновлюється, що запускає розпад дифторметильної групи.

“Цей процес відновлення може спричинити розкладання дифторметильної частини з утворенням пасивуючого SEI-шару зі складу ZnF₂ на поверхні анода” – йдеться у дослідженні.

Цей шар – твердий електролітний інтерфейс – пропускає іони цинку, але блокує воду та інші реактивні речовини.

Результати під мікроскопомУ симетричних осередках електроди з DEDFP показували стабільні профілі напруги навіть при високих густинах струму. Електронна мікроскопія виявила: цинк осідав рівними горизонтальними шарами. Ніяких дендритів.

У повноцінних комірках із катодом V₆O₁₃ система з DEDFP зберігала ємність на високих швидкостях заряду-розряду, тоді як інші версії швидко деградували.

Читайте ще