Війна в Україні перевернула підхід до безпілотників: цивільні рішення стали бойовими. Український досвід змінює систему ППО, підштовхує до автономності дронів й рішень на основі ШІ.
В другій частині інтерв’ю з директором компанії «Атлон Авіа» Артемом В’юнником говоримо про експорт українських технологій, ефективність діпстрайків та дронів-перехоплювачів і про перспективи розвитку безпілотних технологій.
Як війна в Україні вплинула на безпілотні рішення у світі
Війна в Україні продемонструвала, що воювати можна не тільки виробами військового призначення. Так само як SpaceX продемонструвала, що літати в космос не обов'язково на компонентах, які сертифіковані виключно NASA. Ну, тобто це був такий шифт, який відбувся в головах світу. А коптери взагалі показали, що немає ракет, немає снарядів — будемо воювати сучасними палками з Аліекспресу. Сучасну рамку до двигунів замовити, гранату прикрутити, відправити. І всі були здивовані тим, що це дійсно ефективно працює.
Було нерозуміння у світі, що такі рішення можна використовувати цілком серйозно?
«Це несерйозно», — саме така думка,
таке кліше було у світі. Літачок на автопілоті якомусь з Аліекспресу, камерка, якийсь радіоканал на колінках спаяний — ну, це ж несерйозно.Почекайте, він летить на 30-40 км, передає зображення, повертається, виживає на полі бою. Що ви ще хочете?
Тому що військові і наука, і промисловість звикли до певних стандартів, вимог. Але це для нас було задорого та задовго. Наприклад, нещодавно хлопці-науковці хваляться: «Ми спроєктували автопілот». Я кажу: «А навіщо? Хіба немає автопілотів за три копійки»? Їхній «воєнний» автопілот здатен працювати під впливом радіаційного випромінювання і на висотах, де ультрафіолет впливає. Круто? Круто! Чи треба це на полі бою прямо зараз у кількості тисяч? Мабуть, ні. Нам треба прямо сьогодні коригувати артилерію на полі бою, де немає термоядерних вибухів, слава Богу. Тому пішли на компроміс. Але це звісно не мілтек-дизайн.
Президент Володимир Зеленський у вересні оголосив про відкриття експорту української зброї. Україна може стати стратегічним постачальником зброї. Чи є тут найкрутіші інновації?
Давайте поговоримо про це, наприклад,
через пів року, коли побачимо, як потік української зброї попливе на ринки Західної Європи, а в Україну потечуть мільярди євро від експортних контрактів. Я маю великий сумнів щодо цього.Це велика помилка вважати, що в Європі немає якихось технологій, які є в Україні.
Прикрутити чотири двигуни до рами — це не технологія. Скласти дрон за класичною авіамодельною технологію, причепити вибухівку і відправити його по GPS кудись у бік ворога — це не технологія. Що ми розробили реально з технологій? Я таких прикладів не знаю. Але буде супер, якщо відкриється експорт і ми зразу це побачимо.
Мають бути зразки, які за своїми технічними характеристиками і, в широкому сенсі, якістю мали б якусь цінність. Я маю на увазі застосовані компоненти, їхнє походження. Щоб воно мало цінність як виріб: воно літає, щось робить, і робить це класно. Це перша складова. І я вважаю, що коптери, які складаються із рами, чотирьох двигунів і автопілота — це навряд та цінність, яку Європа не зможе виготовити.
Я порівнюю наший і європейські безпілотники, які зараз є, — вони дуже достойні. Наприклад,
Tekever португальський. Де Португалія, де там війна? Ми їх вперше зустріли колись на тендері, літали разом з ними. Ну, непоганий літак, не гірший, ні кращий, ніж наш. Але сьогодні ця компанія дуже потужно розвивається. Вже є класні рішення, вже масштаб великий, вже туди інвестують великі гроші.
Я думаю, що зараз, коли Європа все-таки можливо, розгорне програму SAFE або Rearm Europe і так далі, і той самий EDF, Open Defense Fund, який фінансує стартапи з розробки мілтеку, Європа дуже швидко підтягнеться. Можливо, завдяки нашим людям, які їдуть і там працюють. Попит на БПЛА в Європі вже зростає.
Тобто може закінчитися тим, що європейці, грубо кажучи, куплять наш досвід і умовно напрацювання, і на цьому скажуть «дякую».
В Європі справді не було до 2022 року досвіду застосування цих не дуже військових технологій. Але ті технології, які в них є, помножені на наш досвід, який вони дуже активно вже переймають, створюють дуже конкурентні умови для українських високотехнологічних компаній.
Тому я ще раз кажу: давайте через півроку-рік подивимося, який буде об'єм продажів українських компаній на експорт.
Хоча я впевнений, що можна продавати і в Азію, і в Африку, можна продавати в багато регіонів світу. Але я думаю, що тут буде, швидше за все, конкуренція не стільки саме технологій як таких, скільки експорт досвіду і такого системного підходу.
На якому етапі перебувають перегони у безпілотних технологіях між Україною і рф
Наскільки ми зараз встигаємо за вимогами теперішніми і майбутніми, та за противником?
Насправді є відчуття, що ми вже дуже-дуже близько підібралися до верхньої межі технологічності. І з кожним кроком все важче і важче стає, умовно кажучи, в межах існуючої парадигми проєктування, виробництва, застосування, випереджати один одного. Наприклад, була супутникова навігація, на яку всі покладалися, тепер її нема. Її немає, що в них, що в нас — дуже розвинені вже засоби подавлення.
Нас військові розробники, особливо розумні з інститутів різних, постійно хейтили за те, що ми використовуємо цивільні технології, мовляв, це не справжні мілітарі-рішення. І врешті-решт вийшло так, що ті ж самі мілітарі-виробники, які будували роками свої вироби на усталених підходах і стандартах,
виявилися непрацездатними в умовах поля бою.
Наш безпілотник принизливо називали «дистанційно пілотованим», бо начебто він сам неспроможний літати, тому що в нього є ручний режим керування. Але коли почалося повномасштабне вторгнення і увімкнули GPS-подавлення, виявилось, що, власне, це єдиний спосіб вести розвідку.
Це вдалося завдяки тому, що ми гнучко підходили до розробки, хоч і з «цивільних» компонентів: декілька каналів керування на різних частотах, поряд з інерціальною системою навігації — GPS. І так само вниз ідуть по двох різних каналах дані: відео і телеметрія. Це забезпечує певну життєздатність навіть у найсуворіших умовах радіолокаційних перешкод.Звісно немає якоїсь вундервафлі, яка могла б протидіяти потужному РЕБ. Такого не існує. Це фізика, її не обдуриш.
Тому зараз тенденція до автономності. І я думаю — це прапор, під яким ми зустрінемо найближче майбутнє. І в безпілотній авіації, і в інших системах. Так, є дрони на оптоволокні, але вони обмеженні по дальності. Автономність за допомогою ШІ — це те, за чим треба рухатись.
На жаль, наскільки мені відомо,
наш ворог випереджає нас досить суттєво в цьому. Тому що в них вже з'явилися системи, які автономно заходять у район розвідки, самі визначають цілі і ухвалюють рішення на ураження.Так, це суперечить міжнародному законодавству, але росію це не турбує. Нещодавно українські захисники збили «Шахед» з ШІ чипом від Nvidia, який розрахований на обробку відео та використання алгоритмів штучного інтелекту.
Я не знаю, яка позиція буде в Україні в цьому випадку, з точки зору дотримання міжнародного законодавства, але це велика загроза. Коли коптер летить повністю самостійно, сам знаходить і уражає ціль, складно протидіяти такому засобу. Там нема що подавляти. Воно дуже невелике, воно погано виявляється радіолокацією, воно погано збивається конвенційними засобами. Це величезна проблема.Інтерв'ю з керівником компанії «Атлон Авіа» — виробником дронів «Фурія», Артемом В'юнником [Відео]
https://www.youtube.com/watch?v=7vNN-Dhho3U&feature=youtu.be
Ми встигаємо за рівнем адаптації ворога?
Я вам поясню на прикладі «Орлана», відомого ворожого літака. Я думаю, що він не те що не поступається технологічністю українським виробам,
а навіть певною мірою, кращий.
«Орлан» же був розроблений набагато раніше?
Це про системність. Він фактично прийнятий як основний розвідник. І я так розумію, що компанія, яка виробляє, законтрактована на багато років наперед, має певний план розвитку, вдосконалення, впевненість у завтрашньому дні. От має те, чого українські виробники не мали ніколи і не мають досі. Бізнес починає інвестувати, коли бачить перспективу. Тому завдяки багаторічному контракту та необмеженому фінансуванню в «Орлан», виробник має змогу постійно впроваджувати передові розробки.
Як в умовах гонитви технологій збудувати ефективну систему ППО з дронів-перехоплювачів? Чи не відстають сучасні рішення? Умовно росіяни прикручують до «шахеда» реактивний двигун і ми вже мусимо шукати нове рішення.
На теперішніх рішеннях будувати систему запізно. Треба зрозуміти тенденції і сьогодні починати проєкти, можливо, на рік, на два, на три вперед. Ми завжди потрапляємо в цю ментальну пастку: треба на вчора. Це найгірше, що можна придумати взагалі.
Ми зараз знаходимося тут і кажемо: нам вже зараз треба чим збивати.
Якщо ми будемо постійно так думати, нам постійно не буде чим збивати прямо зараз. Тим часом «Шахеди» вже летять вище і б'ють болючіше.
Ніколи не пізно почати розробляти. Ми в 2014 році чули про те, що вже ракети треба на вчора, тому ми не будемо нічого розробляти, бо ми вже не встигли. Пройшло 10 років. Ракет як не було, так і немає. Ну, в певному сенсі є, той же «Нептун», але є не в тій кількості, яка потрібна.
Зараз навіть ті хлопці, які збивають «шахеди», фактично збивають їх палками, тобто цими дронами-перехоплювачами. На жаль, це наразі найефективніший з наявних спосіб боротися з «Шахедами».
Але він, як ви казали раніше, «несерйозний». Він не має бути таким. Має бути щось значно потужніше, системніше. І це мають бути серйозні рішення з автономним наведенням, з детекцією тощо. Це має бути концептуально інше рішення. Та для того, щоб воно з'являлося, треба думати наперед. Тут потрібна військова наука, розвідка, аналіз і прогнозування технологій. І сьогодні закладання в R&D (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи) тих рішень, які не з'являться завтра і післязавтра.
Але вони будуть концептуально випереджати цей тренд. І коли полетить щось реактивне, у нас буде чим відповісти. Це за один день «з кондачка» не з'явиться, як би ми не хотіли.
The Economist днями написав, що у нас ефективні діпстрайки, вже стільки-то відсотків нафтопереробної галузі знищено, і це має на росію значний вплив.
Що таке діпстрайк? Це літак, двигун, автопілот і вибухівка. І в кращому випадку гарна CRPA-антена, яка дозволяє йому бути трошки більш життєздатним, ніж при звичайному приймачі сигналів супутникової системи. Тобто це виріб не складний за великим рахунком. З погляду інженерії, якщо брати безпілотну авіацію, можливо, це найпростіший виріб, який можна собі придумати. Просто політ на координати GPS, ми вже це бачимо постійно, вже всі літають. Правда, долітає 3% за певною статистикою. Тому що все глушиться.
А це ефективно, що три штуки зі ста долітає, а коштує, наприклад, $100 тис. один? А чи вражає? Наша задача — не долетіти, не попасти, а уразити ціль. Тому що є така історія, коли є попадання, але ураження немає. Ворог швидко адаптується.
Водночас навіть за такої ефективності українські дрони паралізували майже 40% нафтопереробки росії.
Зараз до мене часто звертаються розробники з проблемою, що вони розробили «класний діпстрайк», а продати не можуть. Вони не мають розуміння: яку цінність їхній літак має на полі бою, яку задачу вирішує, під який клас, хто їхній потенційний користувач, які результати реальних випробувань в полях. Вони розробили те, що вміють, а не те що потрібно.
Ми досягли певної технологічної межі і нам потрібно змінювати парадигму та розробляти рішення на майбутнє.
