Обмежена пропускна здатність супутникового інтернету Starlink ускладнює швидке й безпечне дистанційне керування наземними роботами на передовій — українські інженери шукають рішення, щоб підвищити ефективність машин під вогнем, пише Space.У польових умовах термінали Starlink часто мають доступ лише до близько 10 Мбіт/с пропускної здатності. Через це відеоканал керування працює на низькій частоті кадрів — інженери кажуть, що при 10 кадрах/с керування наземним роботом на великій швидкості небезпечне.«Якщо ви хочете їздити швидко, вам потрібна частота кадрів не менше 30 кадрів в секунду. Якщо у вас лише десять кадрів в секунду і ви рухаєтеся швидко, є великий шанс опинитися в мінному полі або на дереві».Завантаженість мережі й умови довкілля також погіршують зв’язок: вібрації при русі UGV, хмари, дощ і навіть крони дерев знижують якість сигналу. За даними джерел, в Україні може працювати до 200 000 терміналів Starlink, що робить її одним із найбільших користувачів мережі в Європі — і це додатково підвищує навантаження на супутникову інфраструктуру.Через обмеження пропускної здатності UGV змушені рухатися повільно — приблизно 10 км/год.
«Це досить повільно для безпілотних наземних транспортних засобів».За його словами, щоб виконувати ризиковані місії швидше і з більшою ймовірністю повернутися неушкодженими, бажана швидкість приблизно 20 км/год.Щоб подолати ці обмеження, українські розробники впроваджують альтернативні підходи. Команди створили прив’язані дрони-ретранслятори, що піднімаються на близько 150 метрів і посилюють сигнал, значно розширюючи діапазон радіозв’язку. За їхніми даними, наземний радіус передачі збільшується зі «всього кількох кілометрів» до 40+ км, а з повітряними ретрансляторами — до 80 км від контролера. Попри це Starlink залишається критично важливим ресурсом. Створення повноцінної альтернативи супутниковому мегасузір’ю у масштабі залишається складним завданням.
