В першій частині інтерв'ю The Page з креівником DevDroid Юрієм Поріцьким обговорили зародження виробництва ударних наземних роботизованих комплексів (НРК) в Україні, поширеність застосування в бойових та евакуаційних операціях на фронті і як наземні дрони стають ключовим елементом сучасної війни.
В другій частині говоримо про виробництво НРК, як бізнес, перспективи експорту та запуску виробництва за кордоном.Коли виробництво НРК може стати сталим та успішним бізнесом
Наша першочергова місія — наситити фронт якісними ефективними засобами заради перемоги. Лише тоді можна буде думати про розвиток бізнесу.Ми не думаємо про це, як про вигідний бізнес заради прибутку, у нас війна на першому місці
Коли ми починали це робити — це не було про гроші, не є й зараз. Ми були орієнтовані на клієнта, тобто військових, саме тому й досягли такого рівня. Всі кошти вкладали в розробку зразків та віддавали їх безкоштовно на тести, і зараз практикуємо передачу безкоштовно в підрозділи які мають потребу в наших засобах, але не мають можливості їх придбати.
Для нас пріорітет — інтереси споживача,
тобто максимально якісний продукт, який працює на фронті. Не буде прибутку — будемо шукати додаткові кошти, але якість для збереження життя військових — понад усе. Тому бізнес наразі у нас на другому місці.
Так звісно, бізнес складова мусить бути, адже потрібні оборотні кошти на закупівлю комплектуючих, на оплату праці кількох сотень працівників, оренду приміщень. Але ми не підемо на короткострокове збільшення прибутку за рахунок, умовно, здешевлення компонентів. Потім, якщо цей продукт буде якісним та ефективним, то його після війни оцінять і іноземні замовники.
Якої підтримки від держави ви потребуєте на цьому етапі, можливо якісь податкові пільги?
Ми й так є резидентами Дія.Сіті — у нас дуже лояльна податкова ставка, тому вимагати більшого було б вже нагло.Українські виробники НРК, на відміну від іноземних, орієнтовані на потреби Сил оборони
У зв'язку з майбутніми відкриттями дозволу на експорт зброї з України, як ви бачите розвиток компанії?
Наш пріоритет за кордоном – це виробництво в більших об'ємах, але на потреби Збройних Сил. Ми не розглядаємо зараз і на наступний рік поставки нашої продукції в країни Європи чи в якісь інші країни.
Нас цікавить лише масштабування виробництва за кордоном для потреб Збройних сил України
Це дозволить швидшими темпами рухатись, бо там немає ні «шахедів», ні ракет, тому ми можемо в два-три рази швидше і в більшій кількості виготовляти ці засоби без ризиків, що все це буде знищено.
Виробництво за кордоном вигідне і логістично, адже ми можемо займатися авіаперевезенням комплектуючих в конкретне місце — це пришвидшує сам цикл виробництва.На виробництво за кордоном дронів для України можна отримати фінансування за рахунок європейських донорів
Кожна країна Європи виділяє кошти для виробника, який знаходиться в її країні і допомагає дотаціями та закупівлями для України.
Тобто замість того, щоб піднімати виробництво іноземних компаній, які до України по-справжньому не зайдуть, ми маємо розуміти, що українські компанії там можуть збільшити свої виробничі потужності, виготовляти цю продукцію за фінансування європейських країн, де є вже такі програми, і допомогти нам тут масштабуватися.
Ми розуміємо, що є закупівлі в Україні, вони є в невеликих кількостях, але ринок Європи зараз піднімає свого виробника.
Ми могли б на їхньому ринку конкурувати з ними, сподіваюся, що у 2026 році у нас будуть такі двері відкриті, ми зможемо масштабувати там виробництво і фінансуватися за допомогою ще й Європейського союзу
А що з конкурентами за кордоном? Наскільки там сильні гравці і чи закуповує їхню продукцію Міністерство оборони України зараз?
В Європі є один-два виробники наземних роботизованих комплексів, які постачають свої засоби до України. Вони в нас зараз не мають бойового застосування, оскільки це розробки на стан 2022-2023 років і у них немає відповідних сучасній війні типів зв’язку. Ми можемо надати сервіс, навчання, вдосконалити, отримати фідбек від військових, швиденько це зробити. На жаль, європейські виробники цього не можуть цього зробити, бо вони знаходяться далеко.
Багато хто з іноземних виробників приїжджає, дає декілька засобів і просять поїхати з ними на бойові задачі. Засіб або залишається живий, або його розбивають. Виробники хочуть мати якийсь фідбек, щоб потім прийти в своє місцеве оборонне відомство і сказати: «Дивіться, воно працювало в Україні». Україна — це зараз для іноземців випробувальне поле своїх засобів.
Це не системна робота, це чисто для того, щоб потім там в себе мати можливість фінансувати ці розробки і розвивати.
Тобто кінцева мета іноземних виробників — це не забезпечити наше військо?
Не забезпечити, а отримати. Зараз всі хочуть засоби, які воювали в нас на війні. Хочуть або формально, або по факту. Всі засоби українського виробництва воюють. Іноземних зразків фактично немає.
Зі ста може бути лише декілька одиниць логістичних НРК, що працюють, В Україні немає жодного бойового модуля іноземного виробництва, який використовують в військових частинах.
Яка причина повільної реакції іноземних виробників на сучасну ситуацію на полі бою?
Вони не розуміють кінцевої потреби і не мають розуміння, чи це працює і наскільки ефективно. Тобто до них ще не дійшла потреба. Українські виробники бачать щоденну потребу на фронті в ударних НРК, якими треба замінити піхотинця і таким чином знизити втрати. Також мають прямий і жорсткий фідбек від споживача — військових операторів — на який треба миттєво реагувати.
