Станом на 2025 рік в Україні сотні команд створюють оборонні технології на рівні TRL7: від дронів і роботизованих систем до програмного забезпечення для управління даними. Швидкість інновацій, випробування на полі бою та увага міжнародних партнерів роблять український Defense Tech привабливою сферою як для працівників, так і для інвесторів.
Але чи можуть українські Defense Tech стартапи конкурувати зі світовими? Скільки це коштує та до чого готуватися — читайте в матеріалі AIN.
Хто представляє український Defense Tech ринок Серед 240 Defense Tech компаній на рівні TRL7 — пʼять державних підприємств, а решта — приватні розробники. У період з 2014 до 2025 року заснували 222 компанії, втім, найбільший сплеск — 73 нові компанії — зафіксували у 2023 році. Про це йдеться в дослідженні «10 років українського Defense Tech», підготовленого аналітиками AIN і Molfar за підтримки BRDO.
На платформі державного кластера для розвитку оборонних технологій Brave1 наразі представлені 3600 розробок, сотні з яких уже кодифіковані за стандартами НАТО й застосовані на фронті. Зокрема,
найпопулярнішими серед українських Defense Tech компаній є безпілотники та їхні компоненти, роботизовані системи, радіоелектронна боротьба (РЕБ) та програмне забезпечення для управління й аналізу даних БПЛА. Саме ці сфери формують технологічне підґрунтя оборонних інновацій в Україні у відповідь на реальні потреби фронту.
За даними Molfar, станом на вересень 2025 року відомо про $33,4 млн інвестицій в український Defense Tech від державних і приватних інвесторів.
Читайте більше Як підготуватись до експорту зброї: чекліст для засновників Defense Tech стартапів
Серед напрямів найбільші інвестиції з 2022 по 2025 роки сумарно отримали:
- БПЛА софт — $18,68 млн;
- роботизовані системи — $13,16 млн;
- БПЛА — $12,51 млн.
.webp)
Чи конкурентний український Defense Tech за кордономАналіз інвестицій у Defense Tech стартапи в Європі та США за період 2019–2024 років демонструє значний дисбаланс капіталу на користь американського ринку.
Протягом останніх п’яти років у європейські стартапи проінвестували у 12 разів менше, ніж у ті, що базуються в США — за вказаний період цей Defense Tech сектор отримав $15,
5 млрд. Пік американських інвестицій припав на 2022 рік із показником $4,5 млрд. Це відбулося, попри те що економіки мають схожий масштаб: станом на 2024 рік Міжнародний валютний фонд оцінює валовий внутрішній продукт (ВВП) ЄС у $29 трильйонів, а ВВП США — у $29,1 трильйона.
Читайте більше: Як новоствореному Defense Tech стартапу залучити фінансування
Водночас європейський ринок хоч і відстає із сукупним обсягом інвестицій в DefTech розміром $1,2 млрд, показує стрімке пришвидшення в насиченні капіталом після 2022 року. Інвестиції в європейські Defense Tech стартапи зросли від $49,7 млн у 2022 році до рекордних $625,9 млн у 2024-му.
Естонський підприємець і засновник Darkstar Camp Рагнар Саас підкреслює безпрецедентний масштаб української Defense Tech екосистеми. За його оцінками, в Україні функціонує понад 2000 оборонних стартапів, тоді як скандинавські країни сукупно мають менше ніж 200.
Цей інноваційний бум перетворив Україну на ключовий міжнародний майданчик. Це підтверджує присутність іноземних компаній на численних заходах, присвячених оборонним інноваціям,
що відбуваються в Києві. Як зазначає Маттіас Лена з Quantum Systems:
«Зараз Європа неймовірно багато вчиться в Україні, зокрема у сферах суспільної стійкості, цифровізації, обороноздатності».
Український сектор оборонних технологій сьогодні дійсно демонструє високий рівень конкурентоспроможності на міжнародному ринку. Попри те, що 90% українських розробок все ще базуються на імпортованих компонентах і комерційно доступних технологіях, швидкість інновацій і здатність адаптувати рішення до реальних бойових умов роблять українські продукти унікальними. Про це говорить Олександр Давиденко, засновник і CEO Black Forest Systems.
75% приватних виробників отримують зворотний звʼязок від військових щодня або регулярно. Це призводить до того, що продукти мають короткі цикли оновлення. Наприклад, половина флагманських продуктів виробників оновлюється від шести до 20 разів за рік. Це спричинено гарячою фазою повномасштабної війни й постійною зміною умов на полі бою. Таких циклів оновлення військової техніки в міжнародних партнерів немає і їм цікаві найновіші розробки.
Читайте більше: Defense Tech просить зняти експортні обмеження. Які рішення є в Україні вже сьогодні та чи готові виробники платити
«Більшість популярних на фронті рішень були народжені в процесі досить викривленої тактики та стратегії ведення війни. FPV стали популярними через недостатність стандартних засобів і надлишок особового складу, який міг цей засіб освоїти», — каже Давиденко і додає, що жодна з країн заходу поки не має в себе схожої ситуації та спроможності.
Подібна позиція спостерігається в багатьох експертів із галузі Defense Tech. Унікальність українських розробок полягає не стільки в технологічних проривах, скільки в їхній перевіреності на полі бою. Ярослав Гончар, голова ГО «Аеророзвідка», пояснює це так:
«Найголовніша причина, чому ці розробки цікаві, — вони перевірені практикою. Іншої причини не уявляю, адже в нас немає нічого надзвичайного або такого, чого не існує на світовому ринку. Все це вже є».
Він додає, що традиційно розробки відбуваються на замовлення: замовник формує технічне завдання, розробник намагається відповідати йому. У нашій ситуації — усе навпаки.
Не Міністерство оборони виставило вимоги, якою має бути зброя. Це радше дія громадянського суспільства, спрямована на самозахист і виживання.
«Ми маємо надзвичайно коротке плече тестування в реальних умовах. Програмісти створюють новий код — і вже наступного дня він потрапляє до бойового підрозділу. Там одразу дають зворотний зв’язок: що зручно, що варто змінити», — пояснив Гончар.
Він також зауважив, що в мирних умовах цикл оновлення озброєння може тривати десять років, а Україна половину цього шляху пройшла в режимі спринту. Тож здобули знання, які впливають навіть на виробників зброї в країнах НАТО.
Наприкінці минулого року Технологічні Сили України проводили опитування, яке показало, що більшість країн НАТО вже звернулися до українських виробників щодо партнерства або постачання зброї. До пʼятірки країн, від яких найчастіше надходять запити, входять Литва, США, Велика Британія, Чехія та Латвія. Про це говорить Катерина Михалко, виконавча директорка Технологічних Сил України.
Так, наприклад, Міша Рудомінський, СЕО і співзасновник HIMERA, розповідає, що влітку 2024 року вони вперше протестували системи HIMERA разом із Силами спеціальних операцій США.
Восени того ж року відбувся перший міжнародний продаж — до Сполучених Штатів. Крім того, HIMERA виконала державне замовлення для європейської країни — члена НАТО.
Один із найпоказовіших кейсів конкурентоздатності вітчизняних DefTech-розробок — це співпраця з американською компанією Red Cat Holdings, яка у травні офіційно оголосила про виробництво українських морських дронів Magura V7 на території США (запуск був запланований на III квартал 2025 року). Про це говорить Валерія Фадєєнко, Principal в Angel One Fund.
«Всього за кілька років Defense Tech сектор трансформувався із середовища, що спиралося на застарілі підходи, на інноваційну екосистему, яка налічує понад 300 компаній», — оцінює ринок інвестор венчурного фонду Presto Tech Horizons Матей Луговий.
У яких сферах Defense Tech Україна найбільш успішнаНайбільш помітні успіхи України спостерігаються у сферах робототехніки, безпілотних систем, РЕБ та антидронових рішень, а також у системах зв’язку та в кібербезпеці.
«Попитом можуть користуватись радше не кінцеві вироби, а саме технології, які пройшли перевірку боєм і часом — оптимізовані лінії виробництва,
досвід масштабування та керування персоналом в умовах війни, алгоритми, датасети, системи передачі даних, системи протидії, системи та методики керуванням боєм», — говорить CEO та співзасновник Teletactica Євген Жебко.
Він додає, що в цьому сенсі хорошим прикладом може бути запит на експорт системи ситуаційної обізнаності Delta, яка за 10 років пройшла шлях від волонтерської ініціативи до проєкту, впровадженого на державному рівні.
«У таких критично важливих сферах, як дрони, радіоелектронна боротьба (РЕБ), автономні системи та системи наведення на ціль на основі штучного інтелекту, українські рішення стабільно відповідають або перевершують світові аналоги. На сьогодні ключові проблеми полягають не в технологічній якості, а у здатності масштабувати виробництво, ефективно працювати з експортними процедурами та залучати достатній капітал для подальшого зростання», — каже Матей Луговий.
Міша Рудомінський, СЕО і співзасновник HIMERA, зазначає, що найпопулярніші сфери — це:
- Системи зв’язку та шифрування, стійкі до засобів радіоелектронної боротьби.
- Розробки у сфері безпілотних систем — як розвідних, так і ударних.
- РЕБ та антидронові рішення, включно з технологіями придушення та протидії ворожим дронам.
- Системи спостереження, розвідки та управління даними на основі штучного інтелекту.
- Кібербезпека та програмні рішення для захисту військової інфраструктури.
«Морські дрони та робототехніка — до прикладу, лінійка MAGURA V5 (USV) та Sea Baby, які вже демонстрували бойову ефективність у боротьбі з російським флотом і змінили баланс сил у Чорному морі. І саме ці вироби входять до переліку дозволених у розрізі контрольованого експорту української зброї», — додає Principal в Angel One Fund Валерія Фадєєнко.
У сфері EW/антидронових рішень яскравим прикладом є компанія Kvertus, яка розробляє модулі радіоелектронної боротьби й системи протидії безпілотникам. Фадєєнко каже, що, за даними самої компанії, рішення відповідають міжнародним стандартам і можуть застосовуватися для захисту критичної інфраструктури та військових підрозділів у країнах-партнерах.
Якщо говорити про галузі, у яких така експертиза найбільш помітна й затребувана, то це насамперед роботизовані технології, IT та все, що з цим пов’язано. Але існує й багато інших напрямів, де відбуваються інновації та ведуться розробки.
«Наприклад, маскування, створення макетів. Це ціла галузь, у якій враховується безліч факторів, ведеться серйозна робота. Ще один важливий напрям — захист.
Якщо ми створюємо зброю, одразу потрібно думати і про засоби захисту. В українських реаліях, з активним розвитком дронів, паралельно розвиваються і засоби захисту від них», — говорить голова ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар.
Крім того, українська військова техніка має дешевшу собівартість, зазначає Катерина Михалко, виконавча директорка Технологічних Сил України.
«Щодо запитів, які ми отримуємо у спілкуванні з міжнародними партнерами, вони активно цікавляться dual-use технологіями — чим ширше застосування в техніки, тим ширший інтерес. Попри те що війна в Україні триває вже майже 12 років, не всі країни готуються до війни, однак хочуть мати останні технології та техніку. Великий інтерес також є в партнерів, наприклад, до наземних роботизованих комплексів (НРК) — технології, яка може мати багато застосувань, зокрема для евакуації поранених», — каже Михалко.
Чи орієнтуються українські компанії на міжнародний ринокУкраїнські розробники використовують міжнародну співпрацю для масштабування та інтеграції своїх технологій, одночасно зберігаючи фокус на локальних потребах фронту й ефективності продуктів.
«Ми вже обговорювали наше рішення з декількома закордонними партнерами й бачимо зацікавленість. Маємо досить унікальну розробку для Європи, бо схожі штурмові дрони робить лише Ізраїль. У Європі ж ми не бачимо, щоб виробники планували працювати саме з цим use-кейсом і все ще вибирають dual-use як основну стратегію», — говорить засновник і CEO Black Forest Systems Олександр Давиденко.
Євген Жебко, CEO та співзасновник Teletactica, зазначає, що їхня компанія також розглядає вихід на міжнародний ринок. Оскільки їхні продукти є типовим прикладом технології подвійного призначення, тому вони шукають можливості для розвитку напрямків їхнього застосування в інших сферах, крім військової.
Читайте більше: Як експорт озброєння може вплинути на їхню роботу
HIMERA ж передусім орієнтується на український ринок і працює для українських користувачів. Проте одним із ключових прикладів їхньої міжнародної співпраці є партнерство з канадською компанією Quantropi. Ця співпраця дозволяє інтегрувати передові постквантові технології шифрування в продукти HIMERA, підвищуючи рівень безпеки зв’язку навіть в умовах активного радіоелектронного впливу.
«Quantropi стала ексклюзивним дистриб’ютором наших рішень у США та Канаді», — ділиться Міша Рудомінський.
Яка буде конкуренція надалі та як розвиватиметься ринок Defense TechКонкуренція на українському ринку оборонних технологій зараз сприймається як стимул до розвитку та інновацій. Компанії швидко адаптуються до потреб фронту, але водночас орієнтуються на міжнародний ринок.
«Якщо Європа та світ хочуть дійсно бути готовими до майбутніх воєн, ця кооперація неминуча. Бо наші знання на сьогодні є унікальними, і їх збереження є однією з найважливіших задач для всіх сторін. Конкуренція в ринковій економіці — це здорове явище, але в нашій ситуації ми розв’язуємо задачі, які рятують життя, захищають кордони, і тут виграють ті, хто перебуває в постійному циклі розробки, не стоїть на місці, демонструє якісні результати на полі бою», — ділиться думкою Євген Жебко з Teletactica.
Опитані редакцією експерти і виробники сходяться на тому, що в найближчі роки ми побачимо перехід від окремих кейсів до системної кооперації між країнами: спільні виробництва, експорт й інтеграцію українських технологій у стандарти НАТО.
Україна стає не лише споживачем, а повноцінним експортером оборонних інновацій.
Якщо держава збереже темп реформ у сфері експортного контролю, наш сектор може вирости в один із найдинамічніших у Європі, говорить Валерія Фадєєнко, Principal в Angel One Fund.
На те, як розвиватиметься ринок та індустрія, впливатимуть першочергово два фактори — повноцінне відкриття експорту військових технологій а також ситуація на лінії фронту й активність бойових дій. Ці два фактори впливають на завантаженість виробничих потужностей виробників, багато з яких простоюють через низькі обсяги або відсутність державних замовлень.
«Можливість експортувати дозволить їм вийти на новий рівень й будувати співпрацю з країнами-партнерами, вчитись конкурувати з локальними виробниками, адаптуватися до регулювання, стандартів інших країн, працювати із захистом своєї інтелектуальної власності. Це стимулюватиме подальший розвиток технологій. Крім того, спільні виробництва на території України теж могли б якісно вплинути на технологічних розвиток галузі», — резюмує Катерина Михалко.
