Технологічні гіганти, чиї процесори стоять у наших комп’ютерах та смартфонах, несподівано опинилися в епіцентрі гучного міжнародного скандалу. Американські компанії Intel, AMD та Texas Instruments, лідери світового ринку мікросхем, стали відповідачами у суді. І позов подали не конкуренти чи патентні тролі, а звичайні українці, які постраждали від російських ракетних ударів. Причина — компоненти саме цих виробників були знайдені в уламках ракет та дронів, що тероризують українські міста.
Intel та AMD судять за чипи у російських ракетахГрупа українських цивільних осіб подала серію позовів до окружного суду штату Техас, звинувачуючи титанів мікроелектроніки у сприянні воєнним злочинам Росії. Серед відповідачів не лише Intel, AMD та Texas Instruments, але й дистриб’ютор Mouser Electronics, що належить інвестиційному гіганту Berkshire Hathaway Воррена Баффета. Позивачі стверджують, що ці компанії не змогли належним чином проконтролювати свої ланцюги постачання, внаслідок чого їхня високотехнологічна продукція, попри санкції, опинилася в руках російської армії.
У позовних заявах,
підготовлених відомою юридичною фірмою Baker & Hostetler, детально описано п’ять конкретних російських атак, що сталися у період з 2023 по 2025 роки. Йдеться про обстріли, жертвами яких стали десятки мирних мешканців. Експертиза уламків показала, що в російських крилатих ракетах Х-101, балістичних “Іскандерах” та іранських дронах-камікадзе, які використовує РФ, були встановлені мікросхеми американського виробництва. Саме ці чипи відповідають за навігацію та наведення зброї на ціль, перетворюючи її на високоточний інструмент для вбивств.
Звісно, самі компанії свою провину категорично заперечують. Ще після початку повномасштабного вторгнення Intel та AMD офіційно заявили про припинення будь-якої діяльності в Росії та повне дотримання експортних обмежень США. Представники Texas Instruments також неодноразово запевняли Конгрес у своїй відданості санкційній політиці. Проте реальність виявилася іншою: сірі схеми та компанії-прокладки у третіх країнах дозволили Кремлю продовжувати отримувати критично важливі компоненти для свого військово-промислового комплексу.
“Свідома необізнаність”: деталі позову українцівКлючовим терміном у позовах є “свідома необізнаність” (willful ignorance). Простими словами, компанії звинувачують у тому, що вони закривали очі на очевидні ризики. Юристи стверджують, що виробники не могли не знати про існування “дірок” у своїх системах контролю, через які їхні чипи потрапляли до підсанкційних країн. Замість того, щоб посилити нагляд та перевірку кінцевих споживачів, корпорації, на думку позивачів, продемонстрували “внутрішню корпоративну недбалість”, дозволивши третім сторонам перепродавати їхню продукцію Росії та Ірану.
Особлива роль у цій схемі відводиться дистриб’ютору Mouser Electronics. Позивачі вважають, що саме логістичні операції та бізнес-рішення цієї компанії стали “істотною внутрішньою складовою” незаконного перенаправлення компонентів російським проксі-компаніям. Фактично, Mouser звинувачують у тому, що вона стала ключовою ланкою, яка допомогла чипам від Intel та Texas Instruments обійти санкції та потрапити на російські військові заводи. Це робить позов ще більш резонансним, адже тінь падає і на імперію Воррена Баффета.
Ця судова справа не виникла на порожньому місці. Протягом останніх років численні розслідування, зокрема від агентства Bloomberg, доводили, що експортний контроль США не є ефективним. Американські урядовці та сенатори неодноразово попереджали виробників про необхідність докладати більше зусиль для блокування постачань до РФ. Сенатор Річард Блюменталь прямо заявляв, що компанії “об’єктивно і свідомо” не перешкоджають Росії отримувати вигоду від їхніх технологій. Позови були подані саме в Техасі, оскільки більшість компаній-відповідачів або базуються в цьому штаті, або мають тут значні виробничі потужності, а розпочати процес в українській судовій системі в умовах війни було неможливо.
Цей судовий процес може стати безпрецедентним і створити новий стандарт корпоративної відповідальності у часи війни. Він ставить перед усім технологічним світом незручне, але вкрай важливе питання: де закінчується бізнес і починається співучасть у воєнних злочинах? Навіть якщо ця співучасть є ненавмисною. Від рішення техаського суду залежатиме не лише фінансова компенсація для постраждалих українців, а й те, чи зможуть у майбутньому глобальні корпорації так само легко заявляти про свою непричетність, коли їхня продукція вбиватиме людей в іншій частині світу.
