Майбутнє сильно відрізняється від того, що представляють нам медіа
Останні два роки домінують міркування про безмежні можливості штучного інтелекту (ШІ). Укрупнення моделей, навчання з трильйонами токенів, рекордні капітальні витрати — усе це посилює відчуття безперервного прискорення. Але технологічні зміни рідко бувають настільки прямолінійними, і цього разу ми не побачимо винятку. Зараз ШІ переходить від стадії експериментів до застосування в реальному житті, а там обмеження фізичного світу, ринків капіталу та політичних систем явно важливіші за його теоретичний потенціал.
Найочевидніше обмеження — електроенергія Це найпомітніше в США, де, як очікується, попит дата-центрів на електрику збільшиться приблизно з 35 ГВт до 78 ГВт до 2035 року. У північній Вірджинії, найбільшому у світі кластері хмарної інфраструктури, доступна потужність енергосистеми фактично вичерпана. У штатах Аризона, Джорджія та Огайо енергокомпанії попереджають, що будівництво нових підстанцій може зайняти майже десять років. Один кампус дата-центрів може споживати 300−500 МВт, а цього достатньо,
щоб забезпечити енергією ціле місто. Кремній можна виробляти швидко, а швидко будувати високовольтні ЛЕП — не можна.
Ринки реагують на це з очікуваною швидкістю та амбітністю. Гіперскейлери (великі технофірми, які розробляють передові ШІ-моделі на базі обчислювальних потужностей, які постійно зростають) увійшли до числа найбільших у світі покупців енергії з відновлюваних джерел за довгостроковими контрактами. Приватні сонячні та вітроелектростанції будуються спеціально для обслуговування центрів хмарних обчислень, а низка фірм розглядають використання малих модульних атомних реакторів нового покоління для обходу повільності муніципальної інфраструктури.
Дефіцит енергії вже змінює географію ШІЗгодом ці зусилля розширять межі можливого, але вони не усунуть обмеження, а перенаправлять їх. ШІ-потужності нової хвилі, найімовірніше, зосередяться не в північній Вірджинії або Дубліні, а в регіонах, де землі, енергії та води, як і раніше, вдосталь — Середній Захід в Америці, Скандинавія, низка країн Близького Сходу, західний Китай. Географію ШІ визначить фізика, а не чиїсь уподобання.
Наступне обмеження — кремній, і тут ситуація стає більш заплутаною. Компанія Nvidia колись здавалася універсальною базою для всіх ШІ-розробок у світі, але тепер ця ера завершується. Важливою віхою стало оголошення, що компанія Google навчала нову велику мовну модель Gemini 3 виключно на власних тензорних процесорах TPU. Тим часом для схожих цілей розриваються чипи Trainium2 від Amazon, Maia від Microsoft і MTIA від Meta. У Китаї платформа Ascend від Huawei стала стратегічним хребтом для навчання вітчизняних моделей у ситуації, коли США контролюють експорт чипів.
Це зрушення частково пояснюється природним дозріванням технологій. Зі зростанням робочого навантаження спеціалізовані прискорювачі виявляються ефективнішими, ніж універсальні графічні процесори GPU, які спочатку адаптували під цілі ШІ. Але не випадковий час цих подій. Дефіцит поставок, геополітичні протиріччя, тиск витрат — усе це змусило гіперскейлерів узяти на себе роль, яка раніше була зарезервована за виробниками напівпровідників. А оскільки відмова від екосистеми CUDA компанії Nvidia пов’язана з величезними організаційними витратами,
зросла готовність нести такі витрати, показує, наскільки жорстким стало це обмеження. Що буде далі? Ландшафт обладнання стане більш фрагментованим, а отже і екосистема ШІ. Щойно архітектура починає відрізнятися на рівні кремнію, вона рідко потім знову зближується.
Читайте також:
Френсіс Фукуяма
Трамп стрімко втрачає підтримку. Що буде після нього у США
Третє обмеження — капітал — діє менш явно Інвестплани гіперскейлерів на 2026 рік зараз перевищують $518 млрд, і ця цифра зросла майже на дві третини буквально за останній рік. Ми спостерігаємо за найбільшим у сучасній історії будівництвом інфраструктури приватним сектором. Компанії Meta, Microsoft і Google так часто переглядають свої прогнози капвитрат, що аналітики насилу встигають за ними.
Але поки ще занадто рано для економічної віддачі. Компанія Baidu нещодавно відзвітувала про доходи в розмірі 2,6 млрд юанів ($369 млн) від застосування ШІ, в основному завдяки корпоративним контрактам і передплаті на послуги інфраструктури, а компанія Tencent заявляє, що збільшила рентабельність уже зрілих напрямів свого бізнесу,
підвищивши ефективність за допомогою ШІ. У США ж більшість компаній, як і раніше, ховають доходи від ШІ всередині ширшої категорії хмарних обчислень.
Різниця між ходом впровадження ШІ та його монетизацією велика, але ситуація знайома. Під час минулих технологічних хвиль витрати на інфраструктуру зазвичай випереджали зростання продуктивності через кілька років. Обмеження створюється не млявістю настроїв інвесторів, а стратегічним тиском ентузіазму: різні фірми реалізують різні концепції створення вартості залежно від своїх бізнес-моделей і структур витрат.
Багато галузей просто не можуть впроваджувати ШІ такими ж темпами, з якими з’являються нові моделі. Наприклад, великі банки пов’язані правилами безпеки та комплаєнсу, які вимагають, щоб програмне забезпечення було повністю перевіреним, ізольованим («з повітряним зазором») і встановленим локально. Ці правила одразу ж відрізають їх від найбільш передових моделей, для яких властива робота в хмарі та швидкі зміни у вигляді нових версій. У системах охорони здоров’я діють такі самі обмеження, і їх навіть більше в урядів.
Проблема не в теоретичному потенціалі ШІ, а в складності інтеграції таких інструментів в наявні системи, створені для іншої епохи.
У сукупності ці фактори вказують на майбутнє, яке сильно відрізняється від того, що зазвичай представляють у пресі. ШІ не рухається до якогось єдиного універсального рубежу. Різні регіональні та інституційні архітектури формуються під впливом різних обмежень — дефіцит електроенергії в США, обмеженість землі та можливості охолодження в Сінгапурі та Японії, «геополітичний» дефіцит у Китаї (експортний контроль Заходу обмежує доступ до передових чипів і хмарної техніки), ускладнююче регулювання в Європі, організаційна негнучкість у корпоративному світі. Технологія може бути глобальною, але її впровадження — локальне.
Читайте також:
Артур Огаджанян
Про російську мову і фатальну обставину для українців
Позитивно, що ці обмеження реального світу не є ворогами прогресу. Найчастіше вони формують базу, навколо якої формуються нові системи. Надлишок оптоволокна наприкінці 90-х спочатку висміювали як приклад марнотратства, але потім він став основою для розквіту стримінгу,
соцмереж і хмарних обчислень.
Нинішні обмеження зіграють схожу роль. Дефіцит енергії вже змінює географію ШІ. Кремнієва фрагментація створює нові національні та корпоративні екосистеми. Асиметрія капіталу підштовхує фірми до нової стратегічної рівноваги. Перші випадки реального застосування визначаються інституційними обмеженнями.
Найближчі десять років для ШІ будуть часом не систем з найбільшою теоретичною потужністю, а екосистем, які найвправніше перетворять обмеження реального світу на задуману перевагу. Потенціал визначає горизонт, але обмеження визначать шлях, яким зрештою піде світ.
Оригінал
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено
Copyright: Project Syndicate 2026
