Ігри як спосіб "впоратися", чи залежність?
Проблемне захоплення відеоіграми виявилося помітною проблемою не тільки в підлітків: за об'єднаними даними міжнародних досліджень Internet Gaming Disorder (IGD) трапляється приблизно у 6,1% людей віком 18-35 років. Такого висновку дійшли вчені з Іспанії та Італії, які провели систематичний огляд і метааналіз та опублікували результати в журналі Addictive Behaviors.
Автори нагадують, що IGD у DSM-5-TR позначено як "стан для подальшого вивчення", а в ICD-11 розлад ігор (gaming disorder) має офіційну класифікацію. У DSM-5-TR описано дев'ять критеріїв (включно з нав'язливою зайнятістю іграми, "ламкою", зростанням толерантності, невдалими спробами контролювати гру, втратою інтересу до попередніх занять, продовженням гри, незважаючи на проблеми, приховуванням масштабів гри, використанням ігор для відходу від негативних емоцій і шкодою стосункам/можливостям). Діагноз передбачає щонайменше п'ять із дев'яти критеріїв протягом 12 місяців.
До метааналізу увійшли дані 93 досліджень із загальною вибіркою 149 601 учасник (середній вік близько 23,
5 року). Підсумкові оцінки за окремими роботами сильно різнилися - від 0% до 63%, але об'єднана поширеність склала 6,1%. При цьому у вибірках, де аналізували тільки гравців, показник був вищим (8,1%), ніж у "змішаних" вибірках, що включали і негравців (5,47%).
Автори також пояснили, чому оцінки так "стрибають" між дослідженнями: різні скринінгові інструменти та підходи до діагностики давали різні цифри. Крім того, загалом великі вибірки частіше показували нижчі оцінки поширеності, а в даних простежувалася тенденція до нижчих значень за більшої частки жінок у вибірці (але статистично вона не була впевненою).
Дослідники підкреслюють, що молоді дорослі можуть бути особливо вразливими: цей період часто пов'язаний із затяжним переходом до фінансової самостійності, формуванням стосунків і "дорослих" ролей, а також зі стресом навчання і роботи. У таких умовах ігри іноді стають способом справлятися з тривогою і негативними емоціями. Тому автори вважають, що потрібні профілактика та психологічні втручання, адаптовані саме під вік 18-35 років.
