Колись яблуко «говорило» з покупцем своїм смаком, кольором і свіжістю. У найближчому майбутньому, можливо, йому доведеться говорити ще й мовою даних. Де його виростили? Які засоби виробництва використовували? Як його зберігали? Який його вуглецевий слід? Чи можна перевірити заяви про його стале виробництво, пише SEEDS.
У Венеції-Местре, під час міжнародної конференції FoodRevolution 2026, професор Джанлука Брунорі з Університету Пізи використав концепцію «доповненого яблука», щоб пояснити глибоку трансформацію, яка відбувається в агропродовольчому секторі: перетворення харчових продуктів на систему, насичену даними, простежувану й вимірювану.
Для виробників, експортерів і ритейлерів плодоовочевої продукції цей зсув може виявитися не менш значущим, ніж попередні революції у сфері холодового ланцюга, сертифікації чи стандартів якості супермаркетів. На наступному етапі конкуренції в агропродовольчому секторі яблуко, ягода, томат чи гроно винограду оцінюватимуться не лише за зовнішнім виглядом, смаком, ціною або терміном збереження товарної якості. Дедалі більшого значення набуватимуть якість, надійність і доступність даних, пов’язаних із цим продуктом.
Читайте також: Науковці навчилися робити ягоди смачнішими та гарнішими без шкоди для врожаю
Представлене професором Брунорі «доповнене яблуко» — це не просто яблуко з QR-кодом. Це значно ширша концепція: продукт, підключений до цілої цифрової екосистеми інформації — про походження, методи виробництва, хімічні та фізичні властивості, логістику, переміщення, зміну власників, екологічні показники та дані про відповідність вимогам, пише EastFruit.
На практиці це означає, що їжа стає «запитуваною» як інформаційний об’єкт. Ритейлер, регулятор, імпортер, банк, орган сертифікації або навіть споживач дедалі частіше очікуватимуть можливості за кілька секунд отримати історію життя продукту.
Простежуваність виходить за межі формальної відповідності
Простежуваність уже давно є частиною європейської системи харчової безпеки. Відповідно до Загального харчового законодавства ЄС, оператори ринку харчових продуктів і кормів повинні мати можливість ідентифікувати щонайменше безпосереднього постачальника та безпосереднього наступного отримувача продукту — так званий принцип «один крок назад, один крок уперед». Європейська комісія розглядає простежуваність як ключовий інструмент для вилучення небезпечної продукції з ринку, коректного інформування споживачів і захисту харчової безпеки на всіх етапах ланцюга.
Для свіжих фруктів і овочів нормативна база вже є достатньо вимогливою. Маркетингові стандарти ЄС вимагають, щоб свіжа продукція, яка реалізується споживачам, була доброякісною, придатною до продажу та мала зазначену країну походження. Спеціальні маркетингові стандарти ЄС застосовуються до таких продуктів, як яблука, цитрусові, ківі, персики й нектарини, груші, полуниця, столовий виноград, томати та інші види продукції.
Експортери, які працюють із європейським ринком, також повинні надавати детальне маркування та документацію. За даними CBI, торговельна упаковка свіжих фруктів і овочів має містити інформацію про пакувальника або відправника, найменування продукту й сорт, країну походження, клас, розмір і номер партії для забезпечення простежуваності. Це ж джерело зазначає, що багато європейських супермаркетів застосовують вимоги, які виходять за межі мінімальних законодавчих норм, зокрема суворіші очікування щодо залишків засобів захисту рослин, ніж офіційно встановлені в ЄС максимальні рівні залишків. Однак презентація професора Брунорі вказує на новий етап. Простежуваність більше не зводиться лише до доведення походження продукту у випадку його відкликання з ринку. Вона стає системою управління взаємопов’язаними даними по всьому ланцюгу створення вартості.
Від руху продукту до руху даних
Сучасний продовольчий ланцюг генерує інформацію на кожному етапі: виробництво на фермі, використання ресурсів, обробки, збирання врожаю, зберігання, транспортування, переробка, інспекції, дистрибуція, робота ритейлу та комунікація зі споживачем. Кожен етап створює окремий шар даних, який може впливати на безпеку, доступ до ринку, екологічні заяви, ефективність логістики або комерційну довіру.
Це особливо важливо для свіжої плодоовочевої продукції, де швидкопсувний характер товару робить інформацію критично цінною. Температурна історія, умови зберігання, маршрути транспортування, дата збирання врожаю, ідентичність партії, моніторинг залишків, показники збереження якості — це не абстрактні дані. Вони безпосередньо впливають на втрати, претензії, списання, задоволеність ритейлерів і прибутковість.
Проблема харчових відходів у ЄС добре демонструє, чому це має значення. За оцінками Європейської комісії, щороку в ЄС утворюється понад 58 млн тонн харчових відходів, ринкова вартість яких становить близько €132 млрд. Крім того, харчові відходи відповідальні приблизно за 16% усіх викидів парникових газів, пов’язаних із продовольчою системою ЄС. Для ланцюгів постачання свіжої продукції якісніші дані можуть допомогти визначити, де саме виникають втрати і чи пов’язані вони зі строками збирання, упаковкою, логістикою, порушеннями температурного режиму або умовами поводження з продукцією в ритейлі.
Саме тому «доповнене яблуко» — це не просто технологічна метафора. Це сигнал про трансформацію бізнес-моделі. Дані можуть стати операційним інструментом для скорочення втрат, захисту маржі та доведення ефективності. Екологічні заяви потребуватимуть доказів, а не гасел
Перехід до продуктів, насичених даними, прискорюється також європейською політикою у сфері сталості та екологічних заяв.
Регламент ЄС про екодизайн сталої продукції запровадив ширшу концепцію цифрових паспортів продукту для багатьох фізичних товарів, хоча харчові продукти й корми прямо виключені із загальної дії цього регламенту. Це важливе уточнення: у межах ESPR не існує універсальної вимоги ЄС щодо цифрового паспорта продукту для яблук чи ягід. Однак логіка цифрового паспорта продукту — структурована, доступна й перевірювана інформація про товар — уже впливає на те, як агропродовольчі компанії думають про прозорість, відповідність вимогам і довіру споживачів.
Водночас ЄС посилює правила у сфері екологічної комунікації. Директива ЄС 2024/825 про розширення прав споживачів в умовах зеленого переходу спрямована проти оманливих екологічних заяв і вимагає чіткішої та перевірюваної інформації. Держави-члени ЄС мають імплементувати її до 27 березня 2026 року, а нові правила почнуть застосовуватися з 27 вересня 2026 року.
Окрема пропозиція щодо Директиви про зелені заяви залишається політично більш невизначеною: законодавчий трекер Європейського парламенту вказує, що розгляд цього файлу заблоковано після того, як 20 червня 2025 року Єврокомісія оголосила про намір відкликати пропозицію, а тристоронні переговори, заплановані на 23 червня 2025 року, були скасовані. Проте загальний вектор очевидний: екологічні заяви стає дедалі складніше робити без документальних доказів.
Для виробників і експортерів це означає, що такі формулювання, як «сталий», «з низьким впливом», «кліматично дружній», «регенеративний» або «відповідально вироблений», дедалі частіше доведеться підтверджувати даними. Вуглецевий слід, використання води, практики збереження біорізноманіття, дані про залишки, управління ґрунтами та використання виробничих ресурсів можуть стати не лише внутрішньою агрономічною інформацією, а й комерційним доказом. Журнал фермера стає стратегічним активом
Одна з найбільш практичних тез у презентації професора Брунорі стосувалася навантаження на фермерів. Як він зазначив, агропродовольча система стає дедалі складнішою, але «зрештою вона має бути дуже простою».
Це критично важливий момент. Якщо цифрова простежуваність стане ще одним бюрократичним шаром, нав’язаним виробникам, вона викличе спротив. Але якщо вона дозволить скоротити паперову роботу, покращити ухвалення рішень і спростити комунікацію фермерів з адміністраціями, консультантами, кооперативами, ритейлерами та покупцями, вона може стати корисним бізнес-інструментом.
ЄС уже рухається в цьому напрямі в частині фермерської документації. Імплементаційний регламент Комісії ЄС 2023/564 вимагає, щоб професійні користувачі засобів захисту рослин вели записи в електронному машинозчитуваному форматі, включно з інформацією про застосований препарат, час і дозу внесення, оброблену площу та культуру. Поправка 2025 року відклала переведення окремих записів в електронний формат, пов’язавши цифровий перехід із графіком 2027 року в державах-членах ЄС.
Для садівництва й овочівництва це особливо важливо, оскільки записи про застосування засобів захисту рослин, контроль залишків і польові операції є одними з найбільш чутливих категорій даних для ритейлерів і регуляторів. У майбутньому журнал фермера може перестати бути просто файлом для дотримання вимог. Він може стати частиною комерційної ідентичності продукту.
Професор Брунорі також згадав нові інструменти, які спрощують внесення даних для фермерів, зокрема застосунки з використанням штучного інтелекту та голосового введення у стилі WhatsApp. Саме тут і полягає реальний виклик для впровадження. Майбутнє простежуваності залежатиме не лише від блокчейну, сенсорів чи цифрових платформ. Воно залежатиме від того, чи зможуть фермери збирати надійні дані без втрати часу й автономії.
Кому потрібні ці дані?
Одним із найцікавіших аспектів презентації стала кількість учасників, зацікавлених у сільськогосподарських даних. Це не лише фермер і покупець. Дані стають дедалі важливішими для консультантів, професійних організацій, консорціумів, кооперативів, споживачів, державних адміністрацій, банків, дослідників, виробників техніки, підрядників і постачальників засобів виробництва.
Це змінює роль виробника. Ферма більше не є лише виробничою одиницею. Вона стає джерелом перевіреної інформації для всього ланцюга створення вартості.
Для банків та інвесторів фермерські дані можуть підтримувати оцінку ризиків, стале фінансування або страхування. Для кооперативів і консорціумів вони можуть покращити координацію, сертифікацію та колективний брендинг. Для ритейлерів — знизити репутаційні ризики й посилити комунікацію зі споживачами. Для державних органів — підтримати контроль і моніторинг політики. Для дослідників і технологічних компаній — допомогти у розробці ефективніших виробничих систем. Однак це також порушує стратегічне питання: кому належать дані, хто отримує від них вигоду і хто оплачує їхній збір? Це питання особливо важливе для малих і середніх виробників, зокрема для багатьох садівничих та овочівницьких господарств. Якщо дані стають новою валютою агропродовольчого сектору, виробники мають уникнути ситуації, у якій вони перетворюються на безкоштовних постачальників даних для систем, повністю контрольованих нижчими ланками ланцюга.
Що це означає для експортерів свіжої продукції
Для експортерів яблук, ягід, кісточкових фруктів, овочів або винограду концепцію «доповненого яблука» варто сприймати як ринковий сигнал. Європейські покупці дедалі частіше очікують передбачуваних поставок, харчової безпеки, дисципліни щодо залишків, прозорості походження, соціальних та екологічних гарантій, а також документального підтвердження відповідності вимогам. Раніше якісний продукт міг відкрити двері на ринок. У найближчому майбутньому якісного продукту без надійних даних може виявитися недостатньо. Це особливо актуально для постачальників із країн, які прагнуть посилити доступ до роздрібних мереж ЄС. Цифрова простежуваність може допомогти їм довести походження, виробничу дисципліну, якість зберігання, статус сертифікації та прогрес у сфері сталості. Але слабкі системи даних можуть створювати вузькі місця: повільніші аудити, слабшу переговорну позицію, вищий ризик претензій і нижчий рівень довіри з боку покупців. Для ритейлерів переваги також очевидні. Продукт, насичений даними, може підтримувати швидше відкликання продукції, краще управління запасами, надійнішу комунікацію щодо сталості та зниження репутаційних ризиків. В умовах, коли контроль за грінвошингом посилюється, а очікування у сфері харчової безпеки залишаються високими, перевірені дані стають формою страхування.
Коментуючи наслідки для виробників і експортерів свіжої плодоовочевої продукції, Катерина Звєрєва, директорка Української плодоовочевої асоціації та міжнародна експертка агропродовольчого сектору, зазначила, що концепція «доповненого яблука» є надзвичайно актуальною для галузі.
«Для сектору свіжої плодоовочевої продукції цей зсув є водночас можливістю і попередженням. Якісніші дані можуть створювати довіру, скорочувати втрати, посилювати експорт і допомагати виробникам доводити цінність належних сільськогосподарських практик. Водночас ринки дедалі більше каратимуть компанії, які не можуть надати надійні докази. У наступному поколінні агропродовольчої торгівлі продукт і дані рухатимуться разом. Довіра залежатиме не лише від якості фрукта, а й від надійності інформації, яка до нього прив’язана. “Доповнене яблуко” — це не футуристичний образ, а символ наступного конкурентного рубежу: переходу від їжі як продукту до їжі як доказу», — коментує Катерина Звєрєва, директорка з розвитку Української плодоовочевої асоціації та міжнародна експертка агропродовольчого сектору.
Яблуко,
яке розповідає власну історію
Сила концепції «доповненого яблука», запропонованої професором Брунорі, полягає в її простоті. У найближчому майбутньому від яблука можуть очікувати, що воно зможе розповісти власну історію: де його виростили, як виробили, які засоби використовували, як його зберігали, яким шляхом воно переміщувалося, які екологічні показники з ним пов’язані та чи можна перевірити заяви, зроблені щодо нього.
Це не означає, що смак, свіжість і якість втратять значення. Навпаки, саме вони залишаться основою цінності продукту. Але навколо них формуватиметься новий шар конкурентоспроможності — шар доказів. Для свіжої плодоовочевої галузі головний висновок очевидний: майбутнє ринку належатиме не лише тим, хто вміє вирощувати якісний продукт, а й тим, хто здатен надійно довести, як саме цей продукт був вироблений, збережений і доставлений споживачеві.
Міжнародна конференція FoodRevolution 2026, організована Affidia Srl SB, відбулася 11–13 травня 2026 року у Венеції-Местре та була присвячена темі “Science-based actions for health and sustainability” — «Науково обґрунтовані дії для здоров’я і сталості». Масштаб дискусії підкреслює й екосистема партнерів події: конференція об’єднала наукові інституції, технологічні компанії, сертифікаційні організації, професійні асоціації, галузеві платформи та спеціалізовані медіа навколо питань сталості, інновацій і трансформації агропродовольчих ланцюгів. Спонсорами конференції виступили ICGEB і Biolab; Fondazione Agrifood & Bioeconomy FVG, Leyton, Bioagricert, IRCAF та Associazione Clust-ER Agroalimentare; AGROLAB GROUP, Bovaer® | dsm-firmenich і Exponent. Патронами події стали Cluster Agrifood Nazionale CL.A.N., Istituto Zooprofilattico Sperimentale delle Venezie, Consiglio dell’Ordine Nazionale dei Tecnologi Alimentari, Regione Veneto, ICGEB та ENEA. Серед партнерів — CRPA, The Protein Project, Affidia Journal, The Good Food Institute Europe, Green Retail, EFFoST, Foodvalley, Wageningen University & Research і ProVeg International. Інформаційну підтримку та галузеве висвітлення забезпечили, зокрема, Agricultura.it, EconomiaCircolare, AgroNotizie, GreenRetail і Ruminantia.
SEEDS
