Дрейк Ентоні, більш відомий як styropyro, — це той тип людини, якому замало зробити щось небезпечне один раз. Минулого разу він з’єднав 100 акумуляторів і витягнув 48 000 ампер. Цього разу він вирішив, що треба більше. Набагато більше. 400 автомобільних акумуляторів. 14 тонн свинцево-кислотних батарей. Понад 150 000 ампер.
Логічне запитання. Зазвичай для отримання надвисоких струмів використовують конденсатори — вони можуть дати величезний імпульс за мілісекунди. Але акумулятори мають одну принципову перевагу: вони тримають цей струм набагато довше. Це означає, що ефекти, які зазвичай тривають долі секунди, тут можна спостерігати в уповільненому режимі — і знімати на камеру так, як ніхто досі не знімав.
Збирання установки зайняло два місяці. Вручну укладати 14 тонн батарей — це, як він сам каже, була найлегша частина роботи. Найважче — нарізати і обтиснути 500 кабелів та відчистити всі 2000 точок з’єднання безпосередньо перед монтажем.
Здавалося б, де взяти вимикач для 400 акумуляторів? Такого просто не існує у продажу за розумні гроші. Тому довелося зробити самому — на базі гідравлічного дровоколу,
обшитого мідними блоками загальною вагою понад 450 кг.
Але тут почалися справжні проблеми. При струмі понад 100 000 ампер магнітні сили між протилежно спрямованими провідниками розривали контакти вимикача буквально з силою в кілька тонн. Плити розліталися, утворюючи те, що фізики називають Z-pinch — магнітний плазмовий колапс такої потужності, що він використовується в установках ядерного синтезу. У дворі в Дрейка.
Після кількох тижнів переробок, додавання другого дровоколу і сталевих направляючих вимикач нарешті навчився закриватися — хоч і не завжди з першого разу.
Сталеві болти вибухають і злітають вгору, перш ніж встигають розплавитися — магнітні сили виштовхують їх швидше, ніж тепло. Алюмінієвий кабель спочатку намагаються магнітно вирвати з затискачів, потім він вибухає плазмовим вогненним кулею яскравістю, що засвічує повільну камеру навіть при мінімальній витримці. Цинкове покриття на оцинкованій трубі закипає і горить зеленою плазмою ще до того, як розплавиться сталь під ним.
Мідні кабелі від стрибковика — не дешеві, а саморобні з кабелю 4/0 — буквально розриває навпіл магнітними силами від протилежно спрямованих струмів.
Вольфрам, найтугоплавкіший метал на Землі, розплавився за мілісекунди і розлетівся на шматки, як на знімках з телескопа Хаббл. Феромагнітна рідина в миску поруч з трубою злетіла до неї за одну десяту секунди, обернула її суцільним чорним кільцем — і потім все це вибухнуло вогневою кулею, коли труба нарешті розплавилась.
І ще один момент, від якого стало моторошно: компаси, що стояли поруч під час одного з дослідів, перемагнітилися у протилежному напрямку. Поле наростало так швидко, що стрілки просто не встигли повернутися — і залишилися назавжди показувати не туди.
150 000 ампер — це рівень струму в токамаках і установках ядерного синтезу. Це більше, ніж сумарні авроральні струми навколо всієї планети в звичайний день. Один постріл батарей переносить більше заряду, ніж уся гроза з усіма її блискавками разом узятими. При 140 000 амперах потужність схеми склала 9 мегават — стільки, скільки споживає невелике місто.
І все це — з автомобільних акумуляторів у дворі приватного будинку.
Зима зупинила експерименти: холод суттєво знижує струм, який можна витягти з батарей. Вони зимуватимуть надворі — заряджені, під снігом. Навесні Дрейк планує повернутися: розплавити вольфрам під водою, спробувати рейковий прискорювач, і, можливо, перемотати схему на 500 вольт.
Якщо чесно, після цього відео вже не дуже зрозуміло, де межа того, що можна зробити на задньому дворі з акумуляторами і достатньою кількістю міді.
Запис Ентузіаст з’єднав 400 автомобільних акумуляторів: отримав струм рівня ядерного реактора спершу з'явиться на ProstoMob.
