Канал Mediocre Nerd підкинув задачку, від якої більшість досвідчених FPV-пілотів покрутили б пальцем біля скроні: зробити міні-дрон із рамою 65 мм придатний для справжніх далекобійних польотів. З GPS, нормальним відео і часом польоту від 15 хвилин. Спойлер: у нього вийшло. Але шлях туди — це окрема історія.
Проблема маленьких дронівФізику не обдуриш. Маленькі пропелери змушені крутитися значно швидше, щоб підняти той самий вантаж, а це означає турбулентність, неефективність і жерти батарею як не в себе. Великі дрони мають довгі лопаті, які гребуть повітря повільно і плавно — звідси й тривалі польоти.
Тому автор одразу визначив правила гри: рама лишається стандартною 65 мм (відстань між моторами), але все інше — під питанням.
За основу взяли Meteor 65 Pro із польотним контролером Matrix 3-в-1 та відеопередавачем Beta FPV P1 Air Unit. Останній — цікавий вибір: HD-картинка, заявлений діапазон 5 км і всього 40 доларів. Аналогові системи на таких дронах дають кілометр у кращому разі й таке відео, що краще б не дивився.
Зібраний апарат важив трохи більше 30 грам. Далі пішли тести з купою різних батарей — від стандартних 300 мАг LiPo до здоровенного 18650 на 3000 мАг.
Результати виявились несподіваними. 680 мАг LiPo дали найдовший час польоту — 6,5 хвилин. Важкий 18650 теоретично мав злетіти взагалі чи ні, але піднявся й протримався 4,5 хвилини — довше, ніж менший 18350. Причина проста: 18350 розрахований на 10 А, а для такого дрона цього банально мало. 18650 витримує 60 А — і саме тому, незважаючи на вагу, дав більше.
Але 6,5 хвилин — це катастрофічно мало для далекого польоту. Ціль — 15 хвилин і 3 км.
Щоб досягти цілей, автор сів проєктувати раму з нуля. Тонкі трикутні промені, кріплення без важкого кожуха, подовжений тримач антени. І головне — мотори знизу в конфігурації “пушер”.
Якщо мотори зверху, промені рами заважають потоку повітря. Знизу — нічого не заважає, потік чистий і ефективний. Плюс без захисту пропелерів можна поставити більші 40-мм лопаті — а це прямий виграш в ефективності.
Раму надрукували з PETG. Вийшло трохи корявато з першого разу — на принтері стояло сопло 0,6 мм — але після доробки цілком пристойно.
Паралельно замінили мотори на менші 702, вкрутили нейлонові болти замість металевих, додали зовнішній GPS і нормальний приймач з антеною.
Майже весь виграш у вазі з’їли нові модулі, але в цілому дрон схуд на пару грамів.
Після всіх модифікацій почалися нові тести. LiPo-батареї дали скромне покращення — хвилина туди, хвилина сюди. А потім підключили 18650.
16 хвилин і 15 секунд. При тому що батарея здорова, дрон крихітний, а картинка… ну, вібрації були, скажімо так, помітні. Але він летів. І летів довго.
Після цього зміцнили раму розпорками, поміняли мотори з 28 000 KV на 23 000 KV — і час зліту виріс до 17 хвилин 19 секунд при спокійному крейсерському польоті. Ціль досягнута.
Ну а далі автор вирішив не зупинятися на тестах у дворі. Поруч є гора Snow Peak — найвища в окрузі. До вершини — 4,5 км і більше кілометра набору висоти. Ціль була скромнішою: просто летіти якомога далі.
Погода: 15°C, сонячно, вітер 20 км/год із поривами до 32. Несподіваний бонус: висхідні потоки вздовж схилу фактично несли дрон угору — газ тримався на 60%, майже як у режимі зависання. На 2 км пілот вже думав про розворот, але батарея трималась. На 3 км — рівно там, де планувалося закінчити — вершина маячіла прямо попереду. Ну і, звісно, він полетів далі.
4+ км, підйом на гребінь, вид на скелі. Зв’язок тримався, відео — теж. Контролер почав сигналити про критично низький рівень сигналу, пілот витягнув руки якомога далі, і дотягнувся. Назад летіти важче: вітер в лоб, батарея вполовину, газ вже 75–80%. До точки старту не вистачило приблизно 600 метрів — дрон приземлився на схилі. Але його знайшли. І він вижив.
Запис Ентузіаст створив найменший дрон для далеких польотів спершу з'явиться на ProstoMob.
