Дослідники Західного університету (Канада) створили плавучу сонячну електростанцію на пінопластово-бульбашковій основі. Випробували її в ставку для зливових вод в Онтаріо.
Про це повідомляєInteresting Engineering.
Сонячним станціям зазвичай потрібна земля, за яку доводиться конкурувати із сільським господарством чи природоохоронними зонами. Для теплих країв є альтернатива — плавучі панелі на пластикових понтонах над озерами та водосховищами. Але в канадську зиму товста рухома крига здатна розчавити такі конструкції.
Для вирішення проблеми холоду вчені використали пінопластово-бульбашкову конструкцію. Гнучкі монокристалічні сонячні панелі прикріпили до товстих водонепроникних листів пінопласту, щоб зменшити вплив вітру. А під водою розмістили систему аерації.
Як працює система аерації? Насос на березі подає бульбашки з дна ставка, вони виносять тепліші глибинні шари води на поверхню та звільняють її від льоду. У дні, коли решта ставка замерзала, вода довкола сонячних панелей залишалася чистою.
За рік безперервних спостережень система аерації споживала лише до 0,
02% енергії, яку виробляли панелі. На піку, під час найсильніших зимових штормів, вона знижувала вироблення на 14,5%. Сонячна станція видала 7,7 МВт·год за рік — приблизно на 2,7% більше за стандартну плавучу систему.
«Результати цього дослідження засвідчили, що плавучі фотоелектричні системи на пінопластовій основі — перспективна й адаптивна платформа для виробництва відновлюваної енергії», — зазначили автори.
Готова установка також допомогла зекономити воду. Масив на спіненій основі діяв як фізичний щит, блокуючи пряме сонячне світло й відсікаючи вітер, який зазвичай прискорює випаровування. За підрахунками вчених, якщо вкрити панелями половину ставка в Онтаріо, система щороку затримуватиме близько 927 кубічних метрів води для зрошення.
Результати дослідження опублікували в журналі Applied Energy.
Читайте також:
