Група науковців із Політехнічного університету О-де-Франс розробила новий спосіб перевірки автентичності картин, заснований на аналізі текстури мазків пензля. Метод уже успішно протестували на роботах Вінсента ван Гога.
Дослідники перетворили зображення восьми полотен знаменитого художника на детальні топографічні карти поверхні. Після цього для кожної картини було розраховано так звану фрактальну розмірність – показник, який характеризує складність рельєфу та структуру мазків.
На основі 16 отриманих параметрів учені створили своєрідний цифровий еталон творчої манери Ван Гога. Виявилося, що текстура мазків художника настільки унікальна, що її можна використовувати як аналог відбитка пальця.
Новий підхід безпомилково підтвердив справжність картини «Захід сонця в Монмажурі», яку Музей Ван Гога визнав автентичною у 2013 році. Водночас система впевнено визначила як підробку картину «Орачі», що давно викликала сумніви у мистецтвознавців.
Для додаткової перевірки дослідники порівняли роботи Ван Гога з полотнами шведського живописця Давида Клеккер-Еренстраля, який використовував значно більш гладку техніку письма.
Контраст між показниками виявився настільки очевидним, що дозволив чітко розмежувати творчі стилі двох художників.
За словами керівника дослідження Франсуа Беркманса, фрактальний аналіз дає можливість отримати вимірюваний «відбиток» художнього почерку без необхідності брати зразки фарби чи будь-яким чином порушувати цілісність картини.
Дослідники наголошують, що новий метод не замінить традиційну мистецтвознавчу експертизу, однак може стати важливим додатковим інструментом для музеїв, галерей та аукціонних домів під час перевірки походження творів мистецтва.
Крім того, технологія може набути нового значення в епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту. Науковці вважають, що аналіз текстури мазків потенційно допоможе відрізняти роботи, створені людиною, від зображень, згенерованих або імітованих за допомогою алгоритмів ШІ.
