Технології

Секретний реактивний літак Швеції, що не мав жодного шансу злетіти

20 лип•ProstoMob

1941 рік, у небі ще панують гвинтомоторні винищувачі, ідея надзвукового польоту здається чистою фантастикою, а керовані ракети “повітря-повітря” не існують навіть у чернетках військових інженерів. І в цей момент шведський дизайнер, який ніколи в житті не проєктував бойові літаки, сідає за стіл і малює двомоторний надзвуковий перехоплювач із ракетним прискорювачем, самонавідними ракетами та телевізійним екраном у кабіні пілота.

Звучить як сюжет фантастичного роману. Але це реальна історія проєкту під назвою LX, і канал Found And Explained нещодавно розповів про неї детально, розібравши малюнок буквально по гвинтику.

Людина, яка малювала пилососи, камери — і випадково винищувачАвтора цього ескізу звали Сіксте́н Са́сон. Народився він 1912 року в Швеції, у родині скульптора, навчався мистецтву в Парижі, а потім перейшов у промисловий дизайн. Паралельно встиг послужити у шведських ВПС і навіть навчитися літати — поки аварія не поставила крапку на його льотній кар’єрі, залишивши всього одну робочу легеню.

І ось тут головна деталь, яку варто запам’ятати: людина, яка сиділа в кабіні літака,

мала художнє чуття, але жодної формальної освіти з аеродинаміки. Це видно буквально в кожній лінії його креслення.

Під час війни Сасон працював на SAAB і брав участь у розробці бомбардувальника SAAB 17 та SAAB 18. До 1945 року його вже вважали провідним промисловим дизайнером Швеції. А далі почалося те, за що його дійсно пам’ятають: він створив першу камеру Hasselblad — ту саму, яку пізніше NASA візьме на Місяць. Спроєктував пилосос Electrolux Z70. І визначив дизайн-мову автомобілів SAAB моделей 92, 93, 95, 96 та 99 — настільки впізнавану, що характерну “лінію Сасона” можна знайти навіть у SAAB 900 випуску 1990-х.

Камера, пилосос і місячна місія — така коротка версія його резюме. А тепер погляньмо, що та сама рука намалювала ще у 1941-му.

Наскільки це було рано — насправдіЩоб оцінити масштаб зухвалості цього креслення, варто пригадати хронологію. Перший реактивний літак, німецький Heinkel He 178, злетів лише у 1939 році. Британський Gloster E.28/39 піднявся в повітря у травні 1941-го — приблизно тоді ж, коли з’явився і сам малюнок LX.

  • Швеція була нейтральною, оточеною з усіх боків і фактично відрізаною від закупівлі сучасних бойових літаків
  • Перший власний реактивний літак країни, переобладнаний SAAB 21, злетів лише у 1947 році
  • Ніхто ще не долав звуковий бар’єр і навіть не до кінця розумів фізику надзвукового польоту
  • Керованих ракет “повітря-повітря” не існувало навіть у теорії
Тобто коли Сасон малював двомоторний надзвуковий перехоплювач із ракетним прискорювачем і самонавідними ракетами,

він не просто випереджав час. Він писав чисту наукову фантастику олівцем на папері.

Що саме він намалювавПроєкт отримав назву LX — дехто вважає, що це відсилка до латинського “lux”, тобто “світло”, що добре пасує до винищувача, озброєного світлочутливою зброєю. Конструкція являла собою скошене трикутне крило (cranked delta) — настільки широке й коротке, що термін “розмах крила” тут майже втрачає сенс. Фюзеляжу як такого практично не було: пілот сидів у короткому центральному корпусі, а весь літак фактично був літаючим крилом.

Крейсерську швидкість забезпечували два турбореактивні двигуни з повітрозабірниками, вбудованими прямо під ногами пілота — рішення, до речі, доволі вдале інженерно. Для зльоту та набору висоти передбачався ще й рідкопаливний ракетний двигун-прискорювач, а паливо зберігалося в інтегральних баках прямо в конструкції планера — ідея, яка стане звичною лише через десятиліття. Хвіст же був зрізаний плоско, майже квадратно — прийом, який сьогодні можна побачити на кормі багатьох автомобілів.

Озброєння, від якого справді стає моторошноА ось тут проєкт стає по-справжньому дивовижним.

У носовій частині ховалася батарея великокаліберних ракет зі складними стабілізаторами, розміщених у передній кромці крила. Перед пуском відкривалася заслінка — і після залпу знову закривалася.

Але найбільш вражаюча деталь — це ракети, які самі наводилися на ціль за допомогою фотоелементів. Самонавідні боєприпаси. Для порівняння: перша реальна ракета з тепловим наведенням, легендарний Sidewinder, з’явиться лише через півтора десятиліття. Сасон малював цю концепцію тоді, коли “Спітфайри” ще воювали кулеметами й гарячою молитвою.

Оскільки він вважав, що літак буде занадто швидким для безпечного пілотування людиною, він передбачив радіокерування з землі. А щоб пілот все ж міг прицілюватися, дизайнер намалював оптичний пристрій, який виводив зображення цілі на екран у кабіні — по суті, електронно-оптичний прицільний дисплей 1941 року. Додайте до цього катапультне крісло з власним парашутом і запасом кисню, а також гальмівну ракету, спрямовану вперед для зменшення швидкості під час посадки.

Що в цьому кресленні було геніальним, а що — просто небезпечнимАвтори відео чесно розібрали і сильні,

і слабкі місця проєкту. Найцікавіша знахідка — це стрілки повітряного потоку, які Сасон намалював над крилом. Він зобразив, як повітря рухається вбоки по поверхні крила і закручується у вихор уздовж передньої кромки.

Це і є той самий вихровий потік, завдяки якому працює гостре трикутне крило — ефект, на вивчення й освоєння якого інженери SAAB витратили роки під час створення реального надзвукового літака. Самоучка без інженерної освіти інтуїтивно намалював правильну фізику ще до того, як теорія була сформульована.

А тепер про те, що точно розвалило б літак у повітрі:

  1. Тупий, нескошений центральний переріз крила створив би стіну опору в трансзвуковому діапазоні швидкостей і провокував би непередбачувані відхилення курсу
  2. Відкидна заслінка ракетного відсіку виглядає елегантно на папері, але на швидкості вона спричинила б турбулентність і нестабільність носової частини — на надзвуку це рівносильно удару об бетонну стіну
  3. Наднизьке видовження крила добре для горизонтального швидкісного польоту, але щойно ніс задирається вгору — величезні кінці крила породжують потужні вихори, і опір різко зростає
  4. Задум зі зльотом “хвостом донизу”, коли тяга частково спрямована вниз для вертикального відриву, взагалі не працює — конструкція шасі видає, що автор не врахував потребу набрати швидкість у горизонтальному польоті перед підйомом носа

Загальний висновок дослідників однозначний: цей літак у такому вигляді просто не міг би злетіти. Занадто складно, занадто

Запис Секретний реактивний літак Швеції, що не мав жодного шансу злетіти спершу з'явиться на ProstoMob.

nasa, Широкий, Корма

Читайте ще