Коли люди чують слово «дрон», у голові зазвичай спливає одна з двох картинок: або квадрокоптер, або отой знаменитий силует ударного безпілотника з новин. Блогер Майкл Рехтін з однойменного YouTube-каналу вирішив, що друга картинка виглядає значно крутіше — і з нуля зібрав власну версію американського розвідувально-ударного дрона MQ-9 Reaper. Розмах крил вийшов понад два метри, а керувати апаратом мала повністю автономна система. Мала, бо в реальності все склалося трохи інакше.
З чого будують «Женця» у гаражіНіякого секретного заводу чи військових технологій — в основі конструкції звичайна фанера товщиною 6 мм, спінений пінопласт (foam board) та кілька деталей, надрукованих на 3D-принтері. Автор чесно зізнається, що для такого проєкту ідеальним варіантом була б бальза, але дешева фанера теж виявилася доволі легкою, а головне — з нею значно простіше працювати.
Каркас фюзеляжу та крил зібраний за класичною авіамодельною схемою — з нервюр і лонжеронів, які потім обшиваються пінопластом. За словами Майкла, збирання дерев’яної основи — заняття по-справжньому приємне,
майже як складання великого пазла.
Крила кріпляться до фюзеляжу за допомогою трубок з карбонового волокна — це дозволяє легко їх знімати, водночас зберігаючи жорсткість всієї конструкції.
Пінопласт хоч і чудово ріжеться лазером, все одно вимагає ручного підрізання та зняття фасок по кромках крила. А шви й задню кромку крила автор додатково проклеїв армованою стрічкою — виглядає, за його ж словами, не надто естетично, зате крило довше протримається в польоті.
3D-друк, мотор і купа гарячого клеюФюзеляж зібраний із кількох окремих панелей пінопласту — так простіше складати конструкцію докупи. А головним інструментом монтажу, як зазначає автор, став «король усіх інструментів» — звичайний гарячий клей.
Деталі складнішої форми Майкл друкував на 3D-принтері з полегшеного PLA-пластику, що дозволило вдвічі зменшити їхню вагу порівняно зі звичайним матеріалом. З цього ж пластику виготовлені елерони — завдяки цьому в крилах вдалося зробити акуратні петлі, які органічно вписалися в загальну конструкцію.
Ззаду розміщений хвостовий вузол у формі V-подібного оперення, що виконує функції руля напрямку та висоти — теж із пінопласту,
з’єднаного за допомогою надрукованої деталі, а шарніри додатково укріплені стрічкою.
Силова установка вийшла, за визнанням самого автора, надлишковою для такого літака — безколекторний двигун просто «валявся без діла» у майстерні, тож чому б і ні. У парі з ним встановили дев’ятидюймовий трилопатевий гвинт, який мав забезпечити апарату достатню тягу.
Найцікавіше в проєкті — не корпус, а начинка. Усередині крил і хвоста заховані сервоприводи, які рухають керуючі поверхні, але їм потрібно було звідкись отримувати команди. За це відповідає політний контролер Matek 405 з прошивкою ArduPlane, RC-приймач для зв’язку з передавачем, телеметричний радіомодуль та GPS. У теорії вся ця комбінація мала дозволити літаку літати повністю самостійно.
Коли збірка була завершена, автор вирушив на місцевий аеродром для авіамоделістів — і одразу наштовзся на щільний туман. Довелося чекати: спершу за кавою, потім за спостереженням, як дрон DJI Mavic Mini піднімається над хмарами туману — вийшло, до слова, доволі ефектно.
Приблизно через годину туман розсіявся, і можна було нарешті спробувати підняти в повітря
Запис Ентузіаст власноруч побудував копію бойового дрона MQ-9 Reaper: другий політ закінчився катастрофою спершу з'явиться на ProstoMob.
