Завдяки штучному інтелекту школярі/ки та студенти/ки можуть за кілька хвилин отримати готовий твір, есе, реферат чи навіть курсову роботу. Натомість у вчителів/ок і викладачів/ок виникає проблема: як визначити, що текст написали за допомогою штучного інтелекту? Які ознаки про це свідчать?
У новому матеріалі розповідаємо:
- як розпізнати можливе використання ШІ в текстах,
- чому не варто повністю довіряти детекторам
- і як перевіряти роботи учнівства та студентства без ризику зробити хибні висновки.
Крім того, багато учнів / учениць і студентів/ок не просто копіюють готову відповідь, а редагують її, додають власні думки або ж використовують чат лише для створення чернетки. У таких випадках визначити реальний внесок людини стає значно складніше.
Ми зібрали кілька
головних властивостей на основі дослідження «Ключові ознаки для розрізнення текстів, створених людиною, та текстів, створених штучним інтелектом: погляди університетських професорів».
Одна з найпоширеніших особливостей текстів, які створив ШІ, — велика кількість правильних, але поверхових тверджень.
Наприклад, замість аналізу конкретної події, студент/ка пише: «Освіта відіграє важливу роль у розвитку суспільства» або «Технології мають значний вплив на сучасний світ». Формально ці фрази правильні, але вони не додають нової інформації.
Штучний інтелект добре узагальнює відомі факти, проте часто уникає конкретики, якщо користувач/ка спеціально про неї не запитує (загальники можуть бути ознакою ШІ, однак слід враховувати, що люди також незрідка вдаються до них, коли не знають, як почати виклад думок, або слабко володіють темою — ред.).
Тексти, створені штучним інтелектом, зазвичай мають дуже чітку структуру:
- вступ;
- основні тези;
- плавні переходи між абзацами;
- висновок.
Люди зазвичай пишуть менш рівномірно: можуть детальніше зупинятися на окремих думках, відходити від початкового плану або використовувати нестандартні переходи між темами.
Найнадійніший спосіб оцінити текст — порівняти його з попередніми роботами автора чи авторки.
Якщо студент (чи студентка) протягом семестру припускався граматичних помилок, використовував прості конструкції та короткі речення, а потім раптом подав бездоганний академічний текст зі складною термінологією, це може викликати запитання.
Звичайно, люди можуть прогресувати. Але різкий стрибок у якості письма є приводом для додаткової перевірки.
Більшість людей наводить приклади, зокрема зі свого досвіду, щоб текст був зрозуміліший. Штучний інтелект схильний робити текст більш універсальним та нейтральним. Скажімо, замість звичайного речення «Під час дистанційного навчання мені було складніше сфокусуватися на уроках», ШІ б написав: «Дистанційне навчання може створювати труднощі для концентрації уваги учнів». Текст здається грамотним, проте втрачає індивідуальний голос автора/ки.
Штучний інтелект часто використовує такі фрази:
«У такий спосіб можна зробити висновок…», «Не можна не погодитися з тим, що…», «Варто зазначити, що…». Окремо такі фрази не свідчать про авторство ШІ (навпаки, їх радять використовувати, щоб структурувати думки, — ред.). Проте, якщо текст складається переважно з подібних конструкцій, це може бути одним із сигналів.
Навіть якщо робота виглядає переконливо, додаткові запитання допомагають зрозуміти, наскільки добре автор/ка орієнтується в темі. Наприклад, викладач/ка може попросити пояснити одну з тез, навести додатковий приклад, уточнити джерело певного твердження. Якщо студент/ка не розуміє написаного або не здатний/а розвинути власну думку, це може свідчити про надмірне використання ШІ.
Наразі є десятки сервісів, які обіцяють визначити, чи був текст створений за допомогою штучного інтелекту. Проте їх точність обмежена. Такі інструменти часто позначають людський текст як згенерований штучним інтелектом або показують різні результати для одного тексту.
У дослідженні «Оцінка точності та надійності детекторів контенту на основі штучного інтелекту в академічних контекстах» Мохаммед Хадра,
Карлін Кембридж та Мостефа Месбах рекомендують використовувати детектори лише як допоміжний інструмент, а не як остаточний доказ порушення академічної доброчесності. Експерти зазначають: тексти, написані штучним інтелектом, мають повторення, завелику довжину речень, їм бракує креативності.
Важливо пам’ятати: використання штучного інтелекту не завжди є порушенням. Сьогодні багато студентів/ок шукають з його допомогою ідеї, пишуть план роботи або пояснюють складні тези. У таких випадках ШІ виступає радше помічником, ніж автором роботи.
Чимало закладів освіти переходять від повної заборони до політики прозорого використання штучного інтелекту, коли студент/ка має повідомляти, як саме використовув/ла такі інструменти.
Не існує універсального способу безпомилково визначити, що текст був написаний за допомогою штучного інтелекту, проте надмірна шаблонність, брак конкретики, різка зміна стилю письма та нездатність автора/ки пояснити свої тези можуть свідчити про використання ШІ.
Найефективніший підхід для освітян та освітянок — не покладатися лише на детектори, а оцінювати роботи в контексті попередніх досягнень студента/ки чи учня/иці, його / її знань і здатності аргументувати власні думки. У світі, де ШІ стає частиною освітнього процесу, головним викликом є не пошук слідів його використання, а формування культури відповідального та доброчесного застосування нових технологій.
Фото Canva
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
- фейсбук,інстаграм,ютуб
- Х,тредс,вайбер
