Є люди, які купують готові радіокеровані моделі в магазині, а є ті, хто вирізає крила з листа пінопласту власними руками. Блогер Julius Perdana якраз з другої категорії — і його новий проєкт вражає навіть тих, хто далекий від авіамоделювання. Він вирішив відтворити американський розвідувальний безпілотник MQ-9 Reaper у вигляді радіокерованої моделі розмахом крил 2500 мм, і показав увесь процес будівництва від першого надрізу до першого польоту.
Найцікавіше в цьому проєкті — не сам факт польоту, а те, скільки ручної роботи ховається за кожною деталлю: від паперових тюбиків-напрямних до балансування триблопого гвинта на слух і на вібрацію.
Крило починається з наждачкиБудівництво стартує з найбільш “нудної”, але критично важливої частини — крила. Автор вирізає його з 5-міліметрового пінопласту, зашкурюючи передню та задню кромку нижньої частини. Далі в хід ідуть шпангоути та лонжерон — тут він обрав легку 3-міліметрову фанеру, хоча зазначає, що цілком підійде і твердий бальзовий шпон, якщо він у вас під рукою.
Для стикування крила Julius виготовляє паперову трубку-напрямну під метровий вуглепластиковий стрижень діаметром 10 мм.
І тут є важливий нюанс, який легко проґавити новачкам: перед тим, як остаточно закріпити шпангоути на другій половині крила, обов’язково потрібно “на сухо” перевірити, чи входить з’єднувач як слід. Пропустиш цей крок — і потім переробляй все спочатку.
- Матеріал крила — пінопласт 5 мм
- Шпангоути та лонжерон — фанера 3 мм
- З’єднувач крил — вуглецева трубка 10 мм, довжина 1 метр
- Для кріплення гвинтом додається 9-міліметрова фанера в місці шпангоута
- Кінчик крила виконаний з тоншого пінопласту — 3 мм
Шасі з велосипедних спиць і фюзеляж з нуляОскільки стійки шасі у справжнього Reaper досить довгі, довелося їх подовжувати за допомогою тих самих вуглецевих трубок 10 мм. А от для осі коліс і верхньої частини стійки автор традиційно використовує… дріт від велосипедних спиць — простий і перевірений лайфхак,
який часто зустрічається серед моделістів-самоучок.
Фюзеляж будується від середньої частини — саме там закладається основа всієї геометрії моделі. Краї деталей потрібно ретельно зашкурити, щоб вони щільно прилягали одна до одної. Далі йде примірка обох крил до фюзеляжу з прокручуванням гвинтів через бокові стінки — і знову той самий принцип: більше фанери там, де кріплення приймає навантаження.
Щоб пінопласт легше гнувся на потрібних лініях, автор наносить риски для згину, проклеює їх пакувальною стрічкою — щоб матеріал не тріснув, — і додатково прогріває будівельним феном.
V-подібне оперення та турбінний “обман зору”Для V-подібного стабілізатора знадобився вуглецевий стрижень 3 мм як лонжерон. Передня кромка та обидві кромки елевона зашліфовуються до гладкості, а щоб зафіксувати стабілізатор у потрібному положенні, знову в хід йде перевірений прийом — паперова трубка-напрямна.
Далі — установка безколекторного двигуна. Тут головне правило просте: кут має бути точно 90 градусів відносно фюзеляжу, за потреби кут підправляється. Для проводки мотора теж знадобиться подовжувач,
а регулятор швидкості (ESC) розташовується у носовій частині.
А ось повітрозабірник турбінного двигуна — це, по суті, візуальний ефект: оскільки на міцність він не впливає, автор робить його з тонкого 3-міліметрового пінопласту. Зате носова частина, де ховаються акумулятор, камера, регулятор і сервопривід, потребує серйозного підсилення — сюди додається додаткова фанера в місці з’єднання з фюзеляжем. Щоправда, сам автор чесно зізнається: цю частину носа варто було будувати окремим блоком, а не так, як зробив він.
Обшивка, фарба і “бойове” оснащенняКоли фюзеляж повністю готовий, всі гострі краї та шви вологим способом шліфуються — спочатку грубою наждачкою, потім дрібнішою, на 240 грит. Модель обшивається кольоровою ламінувальною плівкою, причому зворотний бік плівки автор попередньо фарбує сам, а прикладає її праскою для обшивки на середньому нагріві.
Деталізацію додають друковані вінілові наклейки — файли для них Julius також викладає у відкритий доступ разом із кресленнями моделі. Усередину повітрозабірника наноситься чорна акрилова фарба на водній основі,
щоб імітувати глибину — простий трюк, який одразу робить модель “об’ємнішою”, а не просто пласким шматком пінопласту.
- Пілони під озброєння виготовлені з паперу — використано аркуші старого настінного календаря 2021 року
- Всі шарніри елеронів — слюдяний пластик, обклеєний паперовим малярним скотчем
- Тримач камери — теж паперовий, з використанням звичайного сервоприводу
- Ракета Hellfire виготовлена з паперу, а для її кріплення застосовано 10-міліметровий EVA-пінопласт
Балансування гвинта — мистецтво по вібраціїОдин з найцікавіших моментів усього відео — це те, як Julius балансує триблопий гвинт після встановлення паперового кока. Спочатку кожна лопать підписується, гвинт запускається — і якщо фюзеляж помітно вібрує, це майже завжди ознака дисбалансу.
- Навмання обирається лопать, протилежна шву кока
- На неї наноситься невелика крапля гарячого клею як баласт
- Гвинт знову запускається — і оцінюється, як змінилась вібрація
- Якщо вібрація посилилась — лопать обрана неправильно, баласт знімається
- Пробується інша лопать — якщо вібрація стає меншою, це “та сама” лопать
- Клей додається поступово, доки вібрація повністю не зникне або не згладиться
майже медитативний процес методом проб і помилок — але саме так, за словами автора, гвинт вдається довести до ідеальної балансировки.
Перший зліт — і несподівано стабільний політПеред першим випробуванням Julius додатково фіксує обидві стійки шасі нейлоновою ниткою, щоб вони не розкрилися під час зльоту. Перша спроба виявилась не зовсім вдалою — гвинт виявився недостатньо затягнутим, тож довелося відкривати кок і підтягувати кріплення. До того ж, доньці автора не вдалося зняти на відео сам момент зльоту — тож у ролику показаний вже другий заліт.
Модель важить лише 1800 грам разом із встановленою камерою, тому злітає напрочуд легко. А головне здивування автора — попри використання гіроскопа на елеронах, модель виявилась дуже стабільною в польоті і так само легко сідає.
Запис З пінопласту — в небо: ентузіаст зібрав літаючий MQ-9 Reaper розмахом 2,5 метра спершу з'явиться на ProstoMob.
