Є люди, які скаржаться на відсутність світла. А є Валерій Григорович із Валок на Богодухівщині — чоловік, який ще у 2009 році вирішив, що вітер, який дме над його двором даремно, повинен нарешті почати працювати. Сьогодні на його подвір’ї крутиться вітрогенератор потужністю 7 кіловат, стоять сонячні панелі, а весь будинок — включно з опаленням, освітленням, токарним верстатом і навіть чаєм — живиться виключно від альтернативної енергії. Без газу. Без дров узимку. І, що особливо вражає, без жодної профільної освіти в самого майстра.
Все почалося з дуже простого спостереженняІсторія почалася банально — з будівництва власного будинку. Григорович з дружиною вклали в нього буквально всю свою енергію, а електрики як не було, так і не було.
“Виходжу я, надворі дує. А раз він дує, то чого він дує без толку?” — саме так, за словами чоловіка, і зародилася ідея, яка згодом переросла в справу всього життя.
Руки в нього, за власним визнанням, завжди були “заточені” щось майструвати — з дитинства кораблики, авіамоделізм, ракетомоделювання. Профільної технічної освіти не отримав:
двічі вступав до Харкова, обидва рази довелося забирати документи — батьки не мали змоги допомагати, самі саме тоді будувалися. Тож замість інституту — телеательє, де хлопець опановував радіоелектроніку на практиці.
2009-2010 роки — часи, коли інтернет був повільним, платним, а будь-яка інформація про вітрову генерацію в україномовному сегменті практично відсутня. Валерій Григорович пригадує, як довелося копати закордонні сайти через перекладач, аби знайти бодай якісь орієнтири.
На одному з іноземних ресурсів йому трапилося фото генератора з підписом: магніти 25 на 8 мм, котушки по 55 витків — і жодних інших пояснень. Що зробив винахідник? Роздрукував ту саму картинку на принтері, підігнав масштаб під реальний розмір магніту виміряний лінійкою — і за пропорціями на фото визначив усі інші розміри деталей. Спрацювало.
Перед цим, щоправда, були й невдалі спроби — генератор з автомобільного генератора та тракторної запчастини, який працював абияк, зате добряче “поцілував” майстра електричним ударом по руці.
“Просто так, коли людина йде і дивиться, як бумажечка летить,
вона не понімає, яка це сила вітра. А от якщо взятися за ворітницю і в ураган її спробувати вдержати — от тоді можна зрозуміти, яка це енергія”, — ділиться враженнями чоловік.
Гараж, який виглядає як маленьке виробництвоСьогодні в гаражі Валерія Григоровича — не просто інструменти, а справжня майстерня з повним циклом виготовлення вітрогенераторів. Тут є:
- токарний верстат, на якому обточуються вали та ротори;
- термопіч для запікання статорів;
- обладнання для намотування котушок вручну, дріт за дротом;
- лопасті власного виробництва зі склопластику — не з дерева і не з каналізаційної труби, як можна було б подумати, а зі справжнього композитного матеріалу зі скломатом і жилонжеронами всередині.
Скільки видає вітряк і чи вистачає на весь будинокОсновний вітрогенератор, що зараз працює на подвір’ї, при вітрі 6 м/с стабільно видає 5 кВт, а при сильнішому пориві — до 7-8 кВт. Коли вітер розганяється понад 10 м/с,
потужність сягає 9600 Вт, після чого система автоматично заходить в захист, аби не перевантажитися.
Крім вітряка, на присадибній ділянці розкидано ще кілька сонячних панельних полів загальною потужністю понад 5 кВт — вісім панелей по 410 Вт лише на одній з ділянок. Уся ця енергія стікається до літій-залізо-фосфатного акумулятора на 14 кВт·год, який, до речі, теж збирався самотужки з окремих елементів і на сьогодні коштує близько 2000 доларів.
Результат — 100% енергонезалежність. Ані газу, ані дров узимку родина не використовує. Все живиться від інвертора, який перетворює постійний струм у звичну побутову напругу 220В/50Гц.
Технічна “начинка” — від друга-однодумця з ПолтавщиниОкремої уваги заслуговує розповідь про те, звідки беруться контролери та інвертори для системи. Їх розробляє знайомий на ім’я Сергій Алексіюк, чиє підприємство обслуговує промислову електроніку по всій Україні — від Полтавського ГЗК до нафтопереробних заводів.
За словами Валерія Григоровича, розробка побутових контролерів для його товариша — це просто хобі, спосіб “розвантажити мозок” після напруженої роботи.
“Кажу, коли нормальні мужики сплять біля жінок, він вночі паяє контролери”, — жартує майстер.
Завдяки цій електроніці всю систему можна контролювати віддалено — з будь-якої точки світу, аби був інтернет. Керувати вітряком чи сонячними панелями можна прямо з телефону.
На запитання про вартість подібного проєкту майстер відповідає без прикрас: проблема нині не в тому, як зробити, а в тому, з чого зробити. Металева труба для щогли, наприклад, обходиться орієнтовно в 3000 гривень — і це лише сировина, яку ще треба обробити.
Загальну вартість готового кіловатного вітряка Валерій Григорович рахує приблизно так:
- орієнтовна ціна за 1 Вт потужності — близько 1 долара;
- кіловатний вітряк, відповідно, обходиться приблизно в 1000 доларів, тобто близько 40 000 гривень;
- окремо варто рахувати неодимові магніти — від 500 гривень за штуку, а їх у генераторі можуть стояти десятки.
і сонце — інакше вона, за його висловом, “як без однієї руки кастрована”.
Неодимові магніти, які треба тримати обома рукамиОкремий момент розповіді — про неодимові магніти, серце будь-якого генератора. Ці невеличкі на вигляд деталі мають настільки потужне магнітне поле, що відірвати їх від металевої поверхні голими руками буває практично неможливо навіть удвох.
Майстер розповів кумедний випадок: коли до нього приїжджали студенти, яким він робив вітрогенератор для кафедри альтернативної енергетики в Харкові, він запитав хлопців, чи бачили вони колись іскру від неодимового магніту. Ті відповіли, що ні. Тоді Григорович продемонстрував наочно — на роторі, обклеєному 96 магнітами.
Такі магніти, до речі, крихкі, наче кераміка — при необережному поводженні легко тріскаються.
Слава про валківського майстра-самоучку розійшлася далеко за межі району. До нього приїжджали не лише студенти з Харкова, а й гості з Ізраїлю — цікавилися саме його підходом до вітрової генерації.
А поки війна триває і про будівництво нового, ще потужнішого вітряка “чисто на опалення” доводиться лише мріяти — чоловік розповідає, що якби не бойові дії, вже давно спилював би стару абрикосу на своїй ділянці, аби звільнити місце під нову щоглу. Але навіть у нинішніх умовах його господарство залишається живим прикладом того, що справжня енергонезалежність — це не про мільйонні інвестиції, а про руки, наполегливість і вітер, який більше не дме даремно.
Запис Український ентузіаст без освіти енергетика забезпечує весь будинок електрикою з вітру та сонця спершу з'явиться на ProstoMob.
