Більшість людей вважає, що коли об'єкт зник з екрана — його стерто назавжди. Насправді «видалені» файли ще довго лишаються на диску, а фахівці легко їх відновлюють.
Про це пише 24 Канал.
Коли ви очищуєте кошик на комп'ютері, операційна система лише розриває зв'язок із файлом і позначає місце в пам'яті як вільне для нового запису. Самі дані нікуди не зникають — вони лежать на диску, доки зверху не запишуть іншу інформацію. Тож за допомогою спеціальних інструментів професіонали без проблем відновлюють такі «видалені» документи.
Є й значно надійніші методи — фізичне знищення носія, багаторазове перезаписування блоків пам'яті або шифрування даних із подальшим знищенням ключа. Але такі способи дорогі й можуть вивести пристрій із ладу. А в хмарних сховищах ситуація ще заплутаніша: інформацію задля безпеки дублюють на багатьох серверах, тож повне видалення стає майже неможливим.
Ще одна небезпечна ілюзія — упевненість, що видалення застосунку зі смартфона автоматично стирає й ваш обліковий запис. Через це в мережі лишаються мільйони «акаунтів-зомбі» — покинутих профілів у соцмережах,
магазинах, сервісах знайомств чи стрімінгах. Під час витоків інформації ці дані стають легкою здобиччю для кіберзлочинців.
У соцмережах ваші пости можуть жити фактично вічно навіть після видалення. Коментарі, репости, відповіді інших користувачів та інтернет-архіви зберігають і контекст, і зміст публікацій. До того ж сучасні моделі штучного інтелекту, які навчалися на ваших даних, «запам'ятовують» їх у своїх алгоритмах, а «розучування» для ШІ — надзвичайно складний технічний виклик, попри закріплене в європейському GDPR «право на забуття».
Навіть якщо компанія виконує запит на видалення персональних даних, це не означає, що вони миттєво зникають з усіх серверів. Великі сервіси регулярно створюють резервні копії для відновлення роботи після збоїв чи кібератак — і такі архіви можуть зберігатися тижнями чи навіть місяцями. Дані стирають із них лише після завершення встановленого терміну зберігання. Саме тому багато компаній прямо зазначають у правилах конфіденційності, що повне видалення може зайняти певний час навіть після підтвердження запиту.
Багато хто вважає,
що закон дозволяє вимагати повного стирання будь-якої інформації про себе. Насправді це не зовсім так. Компанії можуть бути зобов'язані зберігати окремі дані через вимоги податкового законодавства, бухобліку, боротьби з шахрайством або для захисту своїх інтересів у суді. У таких випадках інформація не йде на рекламу чи персоналізацію, але певний час лишається в системах згідно із законом.
Цікаво, що сучасні SSD-накопичувачі працюють інакше, ніж класичні жорсткі диски. Вони рівномірно розподіляють запис між комірками пам'яті, щоб подовжити термін служби, тож система не завжди може точно визначити, де фізично лежать окремі фрагменти файлу. Для очищення SSD застосовують спеціальну команду TRIM, яка повідомляє накопичувачу, які блоки більше не потрібні. Це прискорює їхнє фактичне стирання, але водночас ускладнює і відновлення видалених даних, і їх гарантоване знищення звичайними методами.
А у великих дата-центрах дедалі частіше використовують так зване криптографічне стирання. Замість того щоб фізично перезаписувати величезні масиви, дані спершу шифрують, а під час видалення знищують ключ для розшифрування. Без нього інформація перетворюється на набір випадкових символів, який практично неможливо відновити, — так дані «знищують» швидше й ефективніше в хмарних інфраструктурах.
