Для більшості українців авторизація в застосунку «Дія» та отримання документів займає кілька секунд. Проте для людей, які вирвалися з багаторічної російської окупації, поява паспорта у смартфоні стає фіналом надскладного шляху. Це процес із судами, пошуком свідків та бюрократією задля того, щоб знову довести державі своє громадянство.
Про те, як молодь долає цей шлях, розповідає Міністерство цифрової трансформації України.
Погрози за донати ЗСУ та суд за паспорт: історія Олени з Донецька
Олені 21 рік. Їй було всього дев’ять, коли у Донецьк прийшла росія. Попри життя в ізоляції та небезпеці, дівчина зберегла проукраїнську позицію і через третіх осіб донатила на ЗСУ. Коли про це дізналися окупанти, їй поставили жорсткий ультиматум: або негайний виїзд, або 12 років за ґратами з конфіскацією майна.
Евакуюватися допоміг благодійний фонд Save Ukraine. Олена виїжджала майже без нічого: російські папірці забрали на ворожому кордоні, а частина українських документів згоріла раніше під час обстрілів. До Києва дівчина приїхала лише зі свідоцтвом про народження.«Відновлювати дані було дуже складно,
адже не залишилося свідків, які б підтвердили мою особу, тому довелося проходити через суд», — згадує Олена.
Коли питання з фізичними документами вирішилося, виникла проблема з цифровими. «Дія» видавала помилку при спробі замовити довідки ОК-5, ОК-7 чи витяг про місце проживання. Проблему вдалося розв'язати лише після особистого візиту до ЦНАПу. Сьогодні Олена вступає до університету на біоінженерію та повноцінно користується українськими сервісами.
Принципова позиція та VPN: історія Анни з Криму
Анні також було десять років, коли росія окупувала Крим. Її мати мала чітку проукраїнську позицію і принципово не платила податки окупаційній владі, аби не фінансувати війну, через що отримала підписку про невиїзд.
Ще перебуваючи в Криму, Анна намагалася доторкнутися до українського простору: вона встановлювала VPN, щоб пробитися в «Дію» та відновити втрачене свідоцтво про народження.
Після переїзду до Києва дівчина зіткнулася з новими цифровими викликами:
- Авторизуватися в застосунку через чіп NFC не вдалося, тому довелося йти до банку, відкривати рахунок і заходити через BankID.
- Система не розпізнала її кримську реєстрацію під час спроби оформити статус ВПО онлайн, тому довелося звертатися до офлайн-установ.
Зараз дівчина працює у сфері логістики та радіє можливості мати всі документи у смартфоні.
Чому «Дія» не ідентифікує людей з окупації одразу
У Мінцифри пояснюють: труднощі з першою авторизацією в «Дії» для людей з тимчасово окупованих територій (ТОТ) — це не збій, а коректна робота безпекових алгоритмів.
«Дія» — це не окрема база даних, а міст до державних реєстрів. Якщо людина 10 років жила в окупації, інформація про неї може бути відсутньою або критично застарілою. З міркувань національної безпеки система не може ідентифікувати особу суто онлайн за браку даних.
Там, де онлайн-алгоритм зупиняється, людину підхоплюють офлайн-сервіси (Дія.Центри та ЦНАПи). Адміністратори допомагають пройти складну верифікацію, і лише після оновлення даних у реєстрах цифрові послуги стають повністю доступними.
Примусова паспортизація рф та порятунок дітей
Росія вже понад десять років системно знищує українську ідентичність на ТОТ. Українські державні сервіси там заблоковані, а населення примусово змушують отримувати російські документи. За спробу скористатися українськими сервісами людям загрожує переслідування.
На сьогодні фонду Save Ukraine вдалося врятувати з окупації 1 633 дитини. Проте порятунок — це лише перший етап. Після повернення на підконтрольну територію на молодь чекає складний процес легалізації та відновлення документів, який держава намагається зробити максимально доступним попри безпекові обмеження.
