У США дедалі більше державних шкіл відмовляються від повної заборони штучного інтелекту в навчальному процесі та переходять до його контрольованого використання. Освітяни вважають, що учнів потрібно не лише навчати працювати з чатботами, а й показувати їм обмеження технології, зокрема схильність генеративного ШІ вигадувати факти.
Показовий експеримент провели під час підготовки до нового навчального року в Чарлстоні, штат Південна Кароліна. Перед учителями та директорами шкіл інструкторка Аманда Бікерстафф попросила ШІ створити карту світу. Результат викликав у присутніх подив і сміх: на карті були численні помилки - назви країн написані з помилками або перетворені на незрозумілий набір символів, а деякі держави були позначені неправильно.
За словами Бікерстафф, такі приклади допомагають учням зрозуміти, чому не можна беззастережно довіряти відповідям ШІ. Після перших спроб заборонити використання штучного інтелекту дедалі більше американських шкіл обирають інший підхід - дозволяють експериментувати з технологією, одночасно навчаючи дітей перевіряти отриману інформацію.
Одним із ключових понять нового навчального року стала AI literacy - грамотність у сфері штучного інтелекту.
Освітяни наголошують, що така грамотність не обмежується вмінням правильно формулювати запити до чатботів. Вона також передбачає розуміння того, коли ШІ взагалі не варто використовувати.
За даними, наведеними в матеріалі, 37 штатів США вже оприлюднили офіційні рекомендації щодо використання ШІ в школах. Водночас Південна Кароліна не має такого загальнодержавного документа, тому округ Чарлстон самостійно розробив політику щодо штучного інтелекту. У навчальному окрузі, де навчається близько 50 тисяч дітей, спочатку провели опитування учнів, учителів і батьків. Виявилося, що школярі вже масово використовують ШІ для навчання, але здебільшого роблять це без чітких правил і професійних рекомендацій.
Новий підхід передбачає навчання як педагогів, так і учнів середніх та старших класів. Їм пояснюють принципи роботи генеративного ШІ, його можливі упередження, ризик «галюцинацій», питання конфіденційності та правила ефективного використання технології. Учням, зокрема,
демонструють ситуації, коли чатбот допомагає підготувати дослідницьку роботу, але водночас може вигадати неіснуючі дослідження або надати неправдиву інформацію з упевненим виглядом.
Окрему увагу приділяють захисту персональних даних. Школярів попереджають, що не варто передавати ШІ особисту інформацію, оскільки такі розмови можуть зберігатися, використовуватися для навчання моделей або потенційно стати доступними стороннім.
Учитель старших класів Рей Кнауер, який пройшов літнє навчання, планує використовувати приклади помилок і упереджень ШІ під час уроків, щоб стимулювати дискусії серед учнів. «Не можна просто отримати відповідь і перейти далі. Потрібно використовувати аналітичні навички та досліджувати питання глибше», - зазначив він.
Одним із лідерів у цьому напрямі стала Юта. У 2024 році штат призначив спеціаліста з освіти у сфері ШІ - першу в США повноцінну державну посаду, відповідальну за впровадження цієї технології в школах. За останній рік навчання з питань ШІ там пройшли понад 7 тисяч учителів. Шкільні округи штату мають розробити власні політики щодо штучного інтелекту до липня 2027 року.
Паралельно штат допомагає школам із закупівлею ШІ-інструментів та домовляється про умови захисту даних і знижені ціни, щоб технології були доступні також сільським і менш забезпеченим районам.
Американські освітяни дедалі частіше наголошують: головне завдання школи - не ізолювати дітей від штучного інтелекту, а навчити їх безпечно та критично ним користуватися. Для молодших школярів це означає поступове пояснення самої природи технології: програма, як і людина, може помилятися або вводити в оману. Для старших учнів акцент зміщується на практичні навички. Наприклад, вони можуть використовувати ChatGPT для написання програмного коду, але повинні самостійно розуміти, як цей код працює і як виправити його, якщо виникне помилка.
Таким чином, американські школи поступово переходять від питання «як заборонити ШІ?» до іншого — «як навчити дітей не дозволяти ШІ думати замість них?».
