В Україні активно працюють над створенням ефективних засобів протидії реактивним безпілотникам типу «Шахед», які масово застосовує росія для атак на цивільну інфраструктуру. Міністр оборони Євгеній Хмара повідомив, що вже визначено чотири перспективні прототипи перехоплювачів, здатних збивати ці швидкісні дрони, і вони пройшли польові випробування.
Масштабування виробництва перехоплювачівЄвгеній Хмара відзначив, що нині головне завдання — якнайшвидше удосконалити ці рішення та налагодити їхнє масове виробництво. За його словами, необхідно довести ці системи до потрібного рівня ефективності й забезпечити виробництво тисяч одиниць для посилення обороноздатності країни.
«Триває пошук протидії реактивним безпілотникам. Вже є потенційні чотири перехоплювачі, які можуть збивати реактивні «Шахеди». По них уже проведені польові випробування», – сказав міністр на зустрічі з журналістами.
Зростання загрози з боку росіїЗа даними радника президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергія «Флеша» Бескрестнова, у серпні кількість реактивних «Шахедів», що використовуються росією для атак,
зросла на 66% порівняно з липнем: з близько 1500 до понад 2500 одиниць. Це свідчить про нарощування масштабів повітряних ударів, які завдають значної шкоди українським містам і критичній інфраструктурі.
Російські війська систематично застосовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, авіаційні бомби, реактивні системи залпового вогню — для атак на українські населені пункти у всіх регіонах країни. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації, підкреслюючи їхній навмисний характер.
Особливою формою агресії вважаються обстріли об’єктів життєзабезпечення та медичних закладів, що позбавляє цивільних доступу до електроенергії, води, тепла, зв’язку й медичної допомоги. Правозахисники, дослідники геноцидів та юристи відзначають, що ці дії можуть мати ознаки геноциду: від публічних закликів до знищення українців до переслідування та знищення людей з проукраїнською позицією, депортації дітей, винищення інтелігенції, спроб змінити ідентичність через освіту та масове вилучення українських культурних цінностей.
Відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка діє з 1948 року, країни-учасниці мають не лише запобігати таким злочинам, а й притягати винних до відповідальності. Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Такими діями є вбивства, завдання тяжких тілесних ушкоджень, створення умов, що унеможливлюють виживання групи, насильницька передача дітей, публічне підбурювання до геноциду тощо.
Керівництво росії, попри численні докази та свідчення, заперечує навмисні атаки по цивільних об’єктах, стверджуючи, що російська армія не б’є по лікарнях, школах, дитячих садках, енергетичних та водозабезпечувальних об’єктах, хоча факти свідчать про протилежне.
