Космічний зонд Вояджер-1, запущений NASA у 1977 році ще 14 років тому вийшов за межі Сонячної системи і відтоді з кожною миттю занурюється у міжзоряний простір. Незважаючи на майже пів століття безперервного польоту, він досі подає на Землю сигнали.
Про те, на якій відстані від Землі зараз знаходиться цей найвіддаленіший космічний апарат, і коли зв’язок із ним увірветься назавжди, пише Space Daily.
Космічний апарат Вояджер-1, який NASA відправила у космос майже 50 років тому, за цей час зонд відійшов від Сонця приблизно на 25 млрд км. Та навіть така колосальна відстань є лише незначною часткою одного світлового року.
Зонд стартував у вересні 1977 року й відтоді продовжує віддалятися від Землі зі швидкістю близько 17 км/с. Постійного використання двигунів для руху він не потребує: необхідну швидкість апарат отримав завдяки гравітаційним маневрам під час прольотів повз планети, після чого продовжив політ за інерцією.
Вояджер-1 давно вийшов за межі Сонячної системиСьогодні Вояджер-1 перебуває приблизно у 170 разів далі від Сонця, ніж наша планета. У 2012 році він перетнув геліопаузу — умовну межу Сонячної системи,
за якою сонячний вітер уже не домінує, і апарат опинився у міжзоряному середовищі. Таким чином, він став першим рукотворним земним апаратом, який досяг цієї області.
Втім, до відстані в один світловий рік зонду ще надзвичайно далеко. Для порівняння: світловий рік дорівнює приблизно 9,5 трлн км, а він поки що відлетів від Землі приблизно на 25 млрд км. За нинішньої швидкості Вояджеру-1 знадобиться приблизно 17 тисяч років, щоби здолати таку дистанцію.
Ще одна важлива подія очікується приблизно через 40 тисяч років. Тоді він має пройти на відстані близько 1,6 світлового року від зорі Gliese 445. Саме це стане найближчим прогнозованим проходженням Вояджера-1 поблизу іншої зорі.
Цьогоріч у листопаді зонд віддалитьсчя на відстань одного світлового дняА вже зовсім незабаром — у листопаді 2026 року — зонд має перетнути іншу символічну позначку: він опиниться на відстані одного світлового дня від Землі. Це означатиме, що радіосигнал долатиме шлях до апарата приблизно за 24 години, а відповідь повертатиметься ще близько доби.
Однак головне обмеження для подальшої роботи місії — не відстань,
а енергопостачання. Вояджер-1 використовує радіоізотопний генератор, який виробляє електроенергію завдяки теплу від розпаду плутонію. Його потужність поступово падає — приблизно на 4 Вт щороку. Якщо на старті місії система генерувала близько 470 Вт, нині доступно менш як половину початкової потужності.
Через це NASA змушена поступово відключати обладнання, щоб максимально продовжити життя зонда. На початку 2025 року було вимкнено прилад для дослідження космічних променів, а у квітні 2026-го — детектор низькоенергетичних заряджених частинок.
Зараз на борту залишаються активними лише два наукові прилади. Один стежить за магнітним полем, другий досліджує плазмові хвилі. Проте й для їхньої роботи енергії вистачить ще ненадовго: протягом найближчих років потужність стане критично низькою, і зв’язок космічного зонда із Землею буде втрачено назавжди.
Навіть безмовний зонд Нестиме у собі закодовану інформаціюПісля цього Вояджер-1 не припинить свій рух. Апарат продовжить мчати крізь міжзоряний простір зі швидкістю 17 км/с, але вже не зможе передати на Землю жодного сигналу.
Втім навіть вже абсолютно безмовним цей апарат зможе передати іншопланетній цивілізації основні відомості про нашу Землю. На його борту передбачили мідну платівку з основною інформацією щодо розташування нашої планети, а також основних фізичних величин - часу і розміру.
Нагадаємо, космічний зонд "Нові горизонти", запущений NASA у 2006 році, після майже річного мовчання, став подавати сигнали.
